МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

НАУКОВО –МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ДНЗ «ЛІСОВОДСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ»

Медвідь Г.С.

НЕТРАДИЦІЙНІ УРОКИ ТА ПОЗАКЛАСНА РОБОТА ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ В ПРОФЕСІЙНОМУ  ЛІЦЕЇ 

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Лісоводи -2015

ББК

УДК

Розглянуто і рекомендовано до використання та друку педагогічною радою Лісоводського ПАЛ (протокол №4 від 17.12.2014року).

Методичний посібник ухвалено науково-методичною радою НМЦ ПТО ПК у Хмельницькій області,  протокол  № 1 від 25.03.2015року та рекомендовано до друку та для використання в учбових закладах області.

Рецензенти:

Повх Л.М. - викладач ДНЗ «Лісоводський ПАЛ»

Волос Н.Г.-викладач ДНЗ «Лісоводський ПАЛ»

Медвідь Г.С. «Нетрадиційні уроки та позакласна робота під      час вивчення математики у професійному ліцеї». Методичний посібник (для викладачів математики) \ Г. С. Медвідь – Лісоводи, 2015.  -  68 с.\

Посібник містить конспекти нестандартних уроків та позакласні заходи з математики. Посібник рекомендовано до використання на уроках математики викладачами ПТНЗ області.

ПЕРЕДМОВА

Викладання математики в системі профтехосвіти – це необхідність відповісти на запити підлітків, які готуються одержати робітничі професії, а також можливість сприяти розвиткулогічного мислення учнів.

Саме з позиції активного навчання, особистісно зорієнтованого підходу до навчальної діяльності на уроках математики складений методичний посібник «Нетрадиційні уроки та позакласна робота під час вивчення математики в професійному ліцеї».

Різноманітні види навчальної діяльності реалізуються на уроках різних типів, які дають можливість дітям брати активну участь у навчальному процесі, виробити уміння самостійно одержати знання, узагальнювати, порівнювати, робити висновки, використоувати знання в нестандартних ситуаціях.

Автор ставить перед собою мету розвинути здібності учнів, навчитиїх самостійно поповнювати запас знань, вмінь, виділити головне та робити аналітичні висновки.

Позакласна робота з математики представлена сценаріями математичного вечора «Михайло Остроградський – видатний математик – учений-педагог», та усного журналу «Гордість української математики – Михайло Пилипович Кравчук» зміст яких посприяє і розвитку інтересів до математики і осмисленню учнями власних цілей на майбутнє.

Автор методичного посібника ставить перед собю ціль саме нестандартними уроками математики сприяти формуванню цілісної стійкої особистості, яка здатна самореалізуватися у соціумі через високоорганізовану працю, активне щоденне життя. Цінність методичних матеріалів в тому, що вони можуть бути використані у практиці роботи викладачів математики ліцею та всіх, хто цікавиться нестандартними підходами до викладацької та зокрема педагогічної діяльності.

ЗМІСТ

Передмова

1.Конспект уроку  «Многогранники» з використанням

 методу проектів…………………………..………………  5

2. Інтегрований урок з математики та української літератури «Відсоткові розрахунки. Елементи теорії ймовірностей та математичної статистики.Життя і творчість Лесі Українки» ……………………………..…………………...14

3. Конспект уроку «Об'єм призми та піраміди» з використання інтерактивних методів навчання………….……………....27

4. Математичний вечір «Михайло Остроградський — видатний математик, механік, учений, педагог»…………………………………………………….34

5. Усний журнал «Гордість української математики — Михайло Пилипович Кравчук»……………………………………………..……..51

Післямова……………………………………………………….67

Список використаних джерел…………………………………68

КОНСПЕКТ УРОКУ «МНОГОГРАННИКИ» З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ

Мета. Узагальнення і систематизація знань учнів з теми «Многогранники», умінь і навичок розв'язування задач; розвиток логічного мислення і просторо­вих уявлень; виховання наполегливості, уміння опрацьовувати додаткову літера­туру, ерудованості, уміння працювати колективно.

Хід уроку

I.                 Організаційний момент

Привітання, перевірка присутності учнів, підготовка до уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів

Повторюються види многогранників, означення двогранного і тригранного кута, многогранного кута, многогранника; практичне застосування призм, піра­мід, паралелепіпедів.

III.   Мотивація навчання

У житті і практичній діяльності ми дуже часто зустрічаємось із многогранниками, а тому нам потрібно добре зна­ти їх характеристики, властивості, і вмі­ти застосовувати їх для розв'язування різноманітних задач.

Повідомляється тема і мета уроку.

IV. Узагальнення і систематизація знань учнів

План

1.Призма, її види, елементи, практичне застосування.

2.Піраміда, її види, елементи, практич­не застосування.

3.Правильні многогранники, їх види, застосування.

Група розбивається на з підгрупи, кожна з яких створює проект на визна­чену тему.

І проект. Призма.

З давніх давен люди знаходили до­рогоцінне каміння - виняткові за своєю красою і рідкістю природні мінерали. Через достатню пружність їх викорис­товували для оздоби ювелірних виробів. Найважливіші різновиди дорогоцінного каміння - смарагд та аквамарин - роз­роблялися століттями. Єгипетські найдревніші смарагдові копальні датуються 1650 р. до. н. е. Прекрасно сформовані гексагональні (шестикутна призма) кристали берилу, смарагду можна поба­чити в пегматитах і сланцях в Бразилії, у плитах з кальцитом і піритом - у Ко­лумбії. Сама природа при створенні при­родних кристалів використовувала фор­му піраміди, призми або їх поєднань.

Кристали золота - форма октаедра.

Алмази - пірамідальний октаедр.

Кристали циркону - поєднання чоти­рикутної призми із двома (зверху і зни­зу) протопірамідами.

Кристали берилу, смарагду і різно­манітних кварців(гірського кристалу, льоду) - шестикутна призма.

Щоб виставити каміння у найкращому вигляді, гранувальники протягом століть надавали алмазам, смарагдам, рубінам, сапфірам та опалам плоскогранної форми (трикутної прямої призми). Крім того призми найбільш широко використову­ються в оптиці. За принципом перископа ще у XV ст. до. н.є. у Кноському палаці на о. Криті здійснювали його освітлен­ня, за допомогою світлових колодязів, де закріплювали призматичні дзеркала з блискучого вулканічного скла.

Сьогодні перископи і стереотруби (від грецького стерео - об'ємний) - оптичні прилади із системами призм і лінз най­більш широко використовують у вій­ськовій справі.

У фізиці та астрономії також широ­ко використовують так звані оптичні призми. Вони виготовляються із про­зорої речовини (скла, кварцу та ін.). Розрізняють спектральні (дисперсійні) призми, які використовують для вивчен­ня явищ, пов'язаних із дисперсією світла і використовують у спектральних прила­дах; відбивні призми, які застосовують у оптичних системах для зміни напрямків променів, поляризаційно-оптичні при­лади для одержання лінійного поляри­зованого світла. Саме такими приладами займався видатний вчений Олександр Смакула на Цейсівських за­водах у Німеччині, а з 1945 р. у Центрі військових досліджень у США.

По моделі:

Призма належить до великої родини многогранників і має ряд властивостей, які відрізняють її з-поміж інших фігур.

Призма складається з двох плоских мно­гокутників, які називаються основами. Вони лежать у паралельних площинах.

Відрізки, які сполучають відповідні вершини основ, називаються бічними ре­брами. Всі бічні ребра паралельні і рівні.

Поверхня складається з бічної поверх­ні і основ. Бічна поверхня складається з паралелограмів.

Висота визначається відстанню між площинами основ.

Призма може бути прямою, якщо її ребра перпендикулярні до основ, і похи­лою, якщо ні. Якщо основи - правильні многокутники, то призма буде не лише пряма, але й правильна.

Задача. Основа прямої призми - ромб із стороною 6 см і прилеглим кутом – 30°. Висота призми 10 см. Знайти повну поверхню призми.

                Рис. 1

Розв'язання.Нехайданопрямупризму АВСDА₁В₁С₁D₁, в основі якої містить­ся ромб АВСD із стороною 6 см і кутом ВАD 30'. АА₁ дорівнює 10 см. Знайдемо площу основи призми за формулою: S= а²sinl; S₀ = 6²sin30' = 36*1/2= =18 ( см²). Знайдемо бічну поверхню приз­ми за формулою: S₆ = Р*l. Р = 4а; Р = 4*6 =24 (см). S₅ = 24*10 = 240 (см²). Знайдемо повну поверхню призми за формулою:

Sn = 2S₀ + S_б; S_n =2*18 + 240 =276 (см²).

Відповідь. 276 (см²).

II проект. Піраміда.

«Усе на світі боїться часу, але час бо­їться пірамід» - арабське прислів'я.

Піраміда має дуже просту геометрич­ну форму. Назву її одні виводять від грецького слова «пір», що означає «во­гонь» (бо полум'я має вигляд гостровер­хої піраміди), інші - від слова «пірос», тобто пшениця.

Не всі піраміди мають правильну гео­метричну форму. Найстаріша з них -«східчаста піраміда». Вражають її роз­міри; основу становить прямокутник 115-125м, висота приблизно 60 м. А її вік, на думку архітекторів, сягає 4600-4800 р.

Піраміда в Гізі - одна із самих відомих споруд на Землі. Це єдине із 7 древніх чудес світу, яке дійшло до наших днів.

Древні єгиптяни завбачливо будува­ли собі гробниці, так як вірили в без­смертя душі і прагнули забезпечити її достойне існування в загробному житті. Звичайно, що про фараона - верховного правителя країни, шанованого як Бога, турбувалися особливо. Це привело добудівництва таких монументальних спо­руд, як піраміди.

На заказ фараона Джокера, видатний вчений, архітектор, астроном і лікар Імхотеп побудував першу 6-ти ступін­часту піраміду із 6-ти поставлених одна на одну старих гробниць.

Після цього за задумом зодчого Хеміуна з'явилися три єгипетські класич­ні піраміди на західному березі Нілу: Хеопса, Хефрена і Мікеріна. Найбільша піраміда Хеопса має висоту 146 метрів, а довжина сторони основи 230-233 мет­ри і загальна площа більше 5 га. Вона складена із 2,5 мільйонів кам'яних бло­ків (приблизно 2,5 тон кожний), які з високою точністю підігнані один до одного. В середині існувала збігається з центром цього многокутника. Піраміда називається прямокутною, якщо її осно­ва є прямокутник. Трикутна піраміда називається тетраедром.

Задача. Дах будинку має форму пра­вильної чотирикутної піраміди, сто­рона основи якої 10 м, а бічне ребро 13 м. Дах потрібно покрити бляхою, розмір аркуша якої 1x1,5 м, а ціна -120 грн. за аркуш. Скільки квадратних метрів покрівельного матеріалу потрібно і яка буде вартість покупки, якщо на з'єднання відпаде 5%?

S

Рис.2

Розв'язання.

Нехай дано правильну чотирикутну піраміду SАВСD, у якої AD= DС = СВ = = АВ = 10 м, а бічне ребро SD = 13 м.

Для відповіді на запитання задачі, не­обхідно знайти площу бічної поверхні піраміди.

Знайдемо апофему правильної пірамі­ди з трикутника SКD). За властивостями рівнобедреного трикутника

DК =1/2DC = 5 м; кут SКD = 90°.

Отже, з теореми Піфагора будемо мати:

SК² = SD² - DК²;

5б - 2

SК = 13² - 5² = 144 = 12 (см).

Знайдемо периметр основи: Р = 4*10 = 40 (см).

Обчислимо бічну поверхню за формулою:

Sб=P*L/2 Sб=40*12/2=240м²

З умови відомо, що один аркуш бляхи має площу 1-1,5 = 1,5 м². Визначимо,

скільки потрібно бляхи: 240*1,5 = 160 (аркушів).

Добавимо бляху, яка піде на шви:

160*0,05 = 8 (аркушів).

160 + 8 = 168 (аркушів).

Знайдемо вартість покупки:

168*120 = 20160 (грн).

Відповідь. 20160 грн.

III проект. Правильні многогранники.

Стародавні греки встановили надзви­чайно цікавий факт, що існує всього п'ять правильних опуклих многогран­ників різної форми (тетраедр, гексаедр, октаедр, додекаедр, ікосаедр.).

Правильні многогранники, крім куба, мали невелике поширення в практиці. Вони рідко зустрічаються в архітектурі, у живопису, проте іноді вони стають у пригоді.

Наведемо приклад. Легко впевнитись, що вершини кожного з п'яти видів пра­вильних многогранників, в тому числі й ікосаедра, лежать на кульовій поверхні. Дванадцять вершин ікосаедра - це мак­симальне число точок, які можна нане­сти на поверхню кулі так, щоб відстань між будь-якими двома сусідніми точка­ми була однакова.

Цю властивість ікосаедра застосува­ла одна з американських фірм для ви­готовлення баскетбольних м'ячів. На поверхні сферичної основи встановили 12 точок, рівномірно розділених по кар­касу (вершини ікосаедра). Машина на­мотує нейлонові нитки по колах великих кругів, які проходять через кожну пару зазначених точок. Коли таке намотуван­ня буде повторено багато разів, причому, починаючи щоразу з різних пар точок, камера буде покрита цілком рівномірно, що забезпечить однакову міцність кож­ного її квадратного сантиметра.

Людство навіть і не підозрює яку ве­лику роль відіграють многогранники у його розвитку.

ІV. Узагальнення умінь і навичок учнів

Виконання тестових завдань.

Тестові завдання

1 варіант
Якщо чотирикутна піраміда правильна, то її основою є... (1б)
а) прямокутник;   б) ромб;

в) квадрат;      г) трапеція.

2.Діагональним перерізом чотирикутної піраміди є: (1б)

а) чотирикутник; б) трикутник;

в) трапеція;   г) діагональ основи.

3.У правильній трикутній піраміді сто­рона основи 2 см, периметр основи до­рівнює: (1б)

а) 6 см;        б) 4 см;

в) 8 см;        г) інша відповідь.

 4.Яке з тверджень неправильне для пра­вильної чотирикутної піраміди: (1б)

    а)   діагональний переріз піраміди-квадрат;

б)  основою піраміди є квадрат;

    в)   бічна грань піраміди - рівнобедрений трикутник;

г) «основа висоти піраміди - точка перетину діагоналей.

5.Якщо площа бічної грані правильної шестикутної піраміди 5 см², то площа бічної поверхні дорівнює... (1б)

а) 25 см²;     б) 30 см²;

в) 15 см²;     г) інша відповідь.

6.У правильної чотирикутної піраміди всі грані: (1б)

а)  прямокутні трикутники;

б)  різносторонні трикутники;

в)  рівнобедрені трикутники;

г)  квадрат.

В основі прямої призми лежить рівно­бічна трапеція з основами 4 см і 10 см і бічною стороною 5 см. Бічне ребро призми 10 см. Обчисліть повну по­верхню призми. (3б)

а) 240 см²;        б) 100 см²;                        в) інша відповідь.

8. Основа прямої трикутної призми-прямокутний трикутник з катетами 6 см і 8 см. Висота призми 10 см. Знайти бічну поверхню призми. (Зб)

а) 140 см²;        б) 240 см²;             в) інша відповідь.

Тестові завдання

II варіант

1.Якщо піраміда має шість вершин, то вона... (1б)

а) шестикутна;       б) п'ятикутна; в) чотирикутна;     г) трикутна.

2.У зрізаній піраміді основи... (1б)

а)  перпендикулярні;

б)  паралельні;

в)  перетинаються під гострим кутом;

г)  інша відповідь.

3.У правильній чотирикутній піраміді сторона основи 5 см., апофема 3 см. Площа бічної грані... (1б)

а) 15 см²;         б) 7,5 см²;

в) 16 см²;         г) 30 см².

4.Якщо периметр основи правильної трикутної піраміди 12 см, апофема 5 см, то площа бічної поверхні дорів­нює... (1б)

а) 30 см²;         б) 60 см²;

в) 17 см²;         г) 8,5 см².

5.Яке із тверджень є правильним? (1б)

а)  вершина піраміди належить її основі;

б)  бічним ребром піраміди є трикутник;

    в)   основою правильної чотирикутної піраміди є рівносторонній трикутник;

г)     площа повної поверхні піраміди дорівнює сумі площ основи і бічної поверхні.

6.У правильної трикутної піраміди SАВС в основі лежить трикутник... (1 б)

а) прямокутний; б) різносторонній; в) тупокутний;       г) рівносторонній.

7.Основа прямої призми ромб із сторо­ною 6 см. Висота призми 5 см. Знайти площу бічної поверхні. (3б)

а) 30 см²;        б) 120 см²;

в) інша відповідь.
8. Основа прямої трикутної призми прямокутний трикутник з катетом 6 см і гіпотенузою 10 см. Висота призми 10 см. Знайти більшу поверхню призми. (3б)

 а) 140 см²;     б) 240 см²;

в) інша відповідь.

VI. Підведення підсумків

Отже, сьогодні на уроці ми ще раз розглянули всі відомі нам многогран­ники, нагадали їх елементи і влас­тивості, і використали набуті знання для розв'язування задач та виконання тестів.
ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК З МАТЕМАТИКИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ «. ВІДСОТКОВІ РОЗРАХУНКИ. ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ ЙМОВІРНОСТЕЙ ТА МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ.ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ»

Мета. Повторити та систематизувати знання учнів з теми «Елементи теорії ймовірностей та математичної статистики»; виховувати в них почуття патріотизму, любові до рідної землі, поваги до історичного минулого свого народу, пра­целюбність, віру в себе та краще майбутнє своєї батьківщини.

Тип уроку.Узагальнення і систематизації знань.

Засоби навчання. Портрети Лесі Українки, її батьків та чоловіка, українських поетів та прозаїків: Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Та­раса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Бориса Олійника, Ліни Костенко, Євгена Дударя, Оксани Сенатович; фото із зображенням будинку, у якому народила­ся Леся Українка, меморіального будинку-музею в Колодяжному, пам'ятника Лесі Українці в Києві, Хмельницькому і Полонному

Випереджувальне завдання.Кілька учнів вивчають вірші «Надія», «Зоря поезії».

Перебіг уроку

I.    Підготовка робочих місць. Організаційний момент.

II.Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми уроку.

Викладач математики.Вивчення теми «Елементи теорії ймовірностей та математичної статистики» завершуємо в час відзначення річниці від дня народження знаменитої української поетеси Лесі Українки. Повторення вивченого матеріалу прово­дитимемо, гортаючи основні сторінки життя та творчої діяльності цієї геро­їчної й талановитої жінки (демонструє портрет Лесі Українки).

Викладач української літератури.На небі нашої поезії зірка з невідомим нікому найменням спалахнула крізь зловісне хмаровиння самодержавних указів і циркулярів царської Росії, які забороняли мову одного з найбільших слов'янських народів. У ту пору взяти собі ім'я «Українка» означало кинути виклик імперській Росії, її можновладцям, обставинам, долі.

Ця неймовірно тендітна, але водночас смілива та мужня жінка, незва­жаючи на всі заборони і можливі наслідки, незважаючи на тяжку хворобу, все своє життя присвятила тому, щоб нести в народ українську мову, культуру, ідею.

Ідея її творів — це образ ідеальної землі, земного раю, який зветься Україною. З'явився цей образ— і багато людей збагнуло, що вони українсь­кий народ, що це звання їх зобов'язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.

III.Повторення й корекція опорних знань.

Викладач математики.

—Сформулюйте означення відсотка. Як записати відсотки у вигляді дробу? Як записати дріб у вигляді відсотків?

—Запишіть формули простих та складних банківських відсотків.

IV.Повторення та узагальнення знань учнів.

Викладач математики. Сьогодні розв'язуватимемо задачі, відповіді до яких стосуватимуться до важливих дат у біографії видатної поетеси (демон­струє написані на дошці для кожної групи (ряду) завдання).

Задача 1. Вкладник поклав до банку 600 гривень під 7% річних. Який прибуток він отримає через один рік? (42 грн. 42 роки — це вік поетеси).

Задача 2. Вкладник поклав до банку 1485 гривень під 8% річних. Скіль­ки грошей буде у нього на рахунку через три роки?

Розв'язання

За формулою складних відсотків знаходимо: а_n = а₀(1+ p/100)^е, де  а₀= 1485, р= 8, n = 3. Тому шукана сума: аn=1485 (1+8\100)3= 1871 (грн).

1871 — це рік народження Лесі Українки.

Задача 3. Скільки грошей поклав до банку вкладник під 12% річних, якщо через 2 роки на його рахунку стало 2400 гривень?

Розв'язання

За формулою складних відсотків знаходимо: аn= а₀(1+ p/100)^еаn = 2400, р=12, n=2.

Шукана сума:

а₀=аn: (1 + p/100)^е =2400:(1+12\100)2= 24 00 : 1,12² = 1913 (грн). 1913 — це рік смерті поетеси.

Викладач української літератури. 42 роки прожила Лариса Петрівна Ко­сач, якій судилося увійти в історію вітчизняної і світової літератури Лесею Українкою. А народилася вона 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському в сім'ї юриста Петра Антоновича Косача та відомої української пись­менниці Олени Пчілки (демонструє портрети батьків Лесі Українки, фото із зображенням будинку, у якому народилася Леся Українка).

Викладач математики. Які три основні задачі на відсотки вам відомі? Як знайти відсоткове відношення числа а до числа b?

Задача 4. Скільки відсотків від «Лесі Українки» становить «Володимир Ве­ликий»? «Ярослав Мудрий»? «Богдан Хмельницький»? «Іван Мазепа»? «Іван Франко»? «Михайло Грушевський»? «Тарас Шевченко»? «Григорій Сковорода»?

Викладач. Портрет Лесі Українки зображений на українській грошовій банкноті у 200 гривень, Володимира Великого — на банкноті в 1 гривню, Ярослава Мудрого — на банкноті в 2 гривні, Богдана Хмельницького — на банкноті в 5 гривень, Івана Мазепи— на банкноті в 10 гривень, Івана Фран­ка — на банкноті в 20 гривень, Михайла Грушевського — на банкноті в 50 гривень, Тараса Шевченка— на банкноті у 100 гривень, Григорія Сково­роди — на банкноті у 500 гривень.

Розв'язання

1 : 200*100% = 0,5%;

2:200* 100%= 1%;

5:200*100% = 2,5%;

10:200*100% = 5%;

20:200* 100%= 10%;

50 : 200 *100% = 25%;

100:200*100% = 50%;

500:200*100% = 250%.

Відповідь. 0,5%; 1%; 2,5%; 5%; 10%; 25%; 50%; 250%.

Викладач математики. Як знайти р%від числа?

Задача 5. Яку найменшу кількість грошових купюр і з чиїм зображен­ням потрібно взяти, щоб отримана сума становила р% від номіналу купюри із зображенням Лесі Українки?

Завдання для роботи в групах (по рядах).

я)р=4%; б) р= 5%; в) р= 9%.

Розв'язання

а)       200*0,04=8—4%від 200 («Богдан Хмельницький» — 1, «ЯрославМудрий» — 1, «Володимир Великий» — 1).

Відповідь. По одній купюрі «Богдана Хмельницького», «Ярослава Муд­рого», «Володимира Великого».

б)      200 • 0,05 = 10 — 5% від 200 («Іван Мазепа» — 1);

 Відповідь. Одна купюра «Івана Мазепи».

в)       200 • 0,09 =18 — 9% від 200 («Іван Мазепа» — 1, «Богдан Хмельницький» — 1, «Ярослав Мудрий» — 1, «Володимир Великий» — 1).

Відповідь. По одній купюрі «Івана Мазепи», «Богдана Хмельницького», «Яро­слава Мудрого», «Володимира Великого».

Викладач української літератури. Змалку Леся була надзвичайно тала­новитою. Вихідні дані попередньої задачі: 4, 5, 9 — віхові дати її дитинства. Адже в чотири роки вона вже вміла читати, у п'ять — навчилася грати на фортепіано і почала складати музику, а в дев'ять — написала свій перший вірш «Надія», у якому йдеться про долю засланої царизмом її тітки Олени Антоні­вни Косач.

Учениця читає вірш «Надія».

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, —

Там жити, чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки...

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

Викладач математики. Як знайти число, р%якого дорівнюють а?

Задача 6. Від вартості купюри з чиїм зображенням:

а)       сума 3-х купюр із зображенням Богдана Хмельницького і 5-ти купюрі з зображенням Івана Мазепи становить 32,5%?

б)      сума купюр із зображенням Тараса Шевченка, Михайла Грушевського і 2-х купюр із зображенням Ярослава Мудрого становить 77%?

в)       сума двох купюр із зображенням Івана Франка і трьох купюр із зображенням Володимира Великого становить 21,5%?

Розв'язання

а)       (5  3 + 10 5): 0,325 = 200;

б) (100+ 50 +2-2): 0,77 = 200;

в)       (20-2+3-1): 0,215 = 200.

Відповідь.Від купюри із зображенням Лесі Українки.

Викладач літератури. Леся зростала у багатодітній родині, в якій була найстаршою.

Викладач математики.А щоб дізнатися, скільки дітей і якої статі було у сім'ї Косачів, пригадаймо, що таке математична модель, складімо її для за­пропонованої задачі, а тоді розв'яжімо саму задачу.

Задача 7. У сім'ї Косачів дівчат було удвічі більше, ніж хлопців. У Лесі ж братів було у півтора разу менше, ніж сестер. Скільки дівчат і скільки хло­пців було у сім'ї?

Розв'язання

Нехай у сім 'ї було х хлопців тау дівчат; оскільки Леся — дівчинка, то кількість дівчат без неї становила у - 1. Тому математичною моделлю цієї задачі є

система рівнянь:      

Розв'язуючи її, отримуємо: х - 2, у = 4.

Відповідь. У сім 'ї було 2 хлопці й 4 дівчини.

Викладач математики.

— Яку подію називають достовірною? Яку подію називають неможливою?

Якою є ймовірність достовірної події? Якою є ймовірність неможли­вої події?

—Нехай Р(А)— імовірність настання події. У яких межах міститься

Р(А)?

—Наведіть приклади рівноймовірних подій.

—Сформулюйте класичне означення ймовірності.

Викладач української літератури.Проживаючи в Луцьку, узимку 1881 року Леся застудилася й тяжко захворіла. Згодом сім'я переїхала в село Колодяжне поблизу Ковеля (демонструє фото із зображенням меморіально­го будинку-музею Лесі Українки в Колодяжному).

Саме в цей період, у 1884 році, львівський журнал «Зоря» вміщує першу публікацію віршів ще зовсім юної тринадцятирічної поетеси на ймення Леся Українка. Це ім'я стало вибором долі, що справедливо підтвердила подальша творчість. Адже вже у 1893 році дебютну збірку «На крилах пісень» Леся ві­дкрила промовистими рядками:

Учениця читає уривок вірша «Бо (Гімн)» із циклу поезій «Сім струн».

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

 І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.

По світі широкому буде та пісня літати,

 А з нею надія кохана

Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,

Де схована доля незнана?

І, може, тоді завітає та доля жадана

До нашої рідної хати,

До тебе, моя ти Україно мила, кохана,

Моя безталанная мати!

Викладач математики. Задача8. Підрахуйте, скільки у вірші є букв «н», «о», «я», «ю», а також кількість усіх букв. Оцініть імовірність появи цих букв у вибраному тексті.

—Чи пов'язані знайдені ймовірності з розміщенням цих букв на клавіа­турі друкувальних пристроїв (відкриває дошку, на якій записано текст вірша)!

Відповідь. Усього букв — 303; «н» — 21; «о» — 22; «я» — 11; «ю» — 1.

Отже, букви, ймовірність появи яких у тексті більша, розміщені ближче до середини клавіатури.

Викладач української літератури. Задача 9. На столі розкладено портрет відомих українських поетів та прозаїків: Григорія Сковороди, Івана Кот­ляревського, Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка, Лесі Українки, Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Бориса Олійника, Ліни Костенко, Єв­гена Дударя, Оксани Сенатович.

Викладач математики. Знайти ймовірність того, що навмання взятий портрет виявиться портретом:

а)       Лесі Українки;

б)людини, яка народилася раніше від Лесі Українки;

в)       людини, яка народилася пізніше від Лесі Українки;

г)       людини, яка народилася у Тернопільській області;

ґ) людини, якій на Хмельниччині споруджені пам'ятники;

д)людини, якій споруджено пам’ятник у місті Полонне;

е)жінки;

є) визначної творчої особистості;

ж) учня третього курсу ліцею.

Відповідь. Р(а) =1\12 ; Р(б) =5\12 ; (Григорій Сковорода, Іван Котляревсь­кий,   Тарас Шевченко,  Марко Вовчок,  Іван  Франко):  Р(в) =6\12= 1\2      Р(г) =2\12=1\6; (Оксана Сенатович, Євген Дудар); Р(ґ) =3\12  (Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Леся Українка); Р(д)=1\12(Леся Українка); Р(е) = 4\12 = 1\3;  Р(є) = 1; Р(ж) =0.

Викладач математики.

—Яку науку називають статистикою?

—З яких етапів складається статистичне дослідження?

—Що в статистиці називають вибіркою?

—Наведіть приклади застосування статистичної інформації у формі се­редніх значень.

—Опишіть, що таке мода.

—Яке число називають медіаною упорядкованої вибірки?

—Що називають мірами центральної тенденції отриманої сукупності даних?

Задача 10. Учні до річниці від дня народження Лесі Українки придбали до кабінету української літератури твори поетеси на суму 140 гри­вень, їхні доброчинні внески становлять (у гривнях): 2, 5, 5, 3, 10, 8, 2, 5, 12, 15, 5, 10, 3, 8, 15, 9, 10, 8, 5. Знайдіть міри центральної тенденції цієї сукуп­ності даних.

Розв'язання

—Впорядкуємо наявну сукупність даних: 2, 2, З, 3, 5, 5, 5, 5, 5, 8, 8, 8, 9,10, 10, 10, 12, 15, 15. З неї видно, що мода М—5, медіана m= 8, середнє значення:     (2-2+3-2+5-5+8-3+9+10-3+12+15-2):19 = 7,37 (грн.) = 7 грн. 37 к.

Викладач української літератури. Почавши друкуватися ще зовсім юною, Леся Українка працювала навдивовижу багато й плідно. У доробку ав­торки, поряд з ліричними віршами, з'явилися поеми, твори інших жанрів. її поетична зоря з кожним роком ставала все яскравішою, мужніло її слово, сповнене щирості та пристрасті. Хрестоматійними стали слова Івана Франка, що 1898 року на сторінках «Літературно-наукового вісника» опублікував Статтю, у якій поставив Лесю Українку в один ряд з Кобзарем: «Від Шевчен-Кового«Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого си-и.ного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої, хворої дівчини». Учениця читає уривок вірша «Соntraspem spero».

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи ж то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

 І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Викладач української літератури. Широкою є географія місць, де в по­шуках кращого клімату, надійних лікарів побувала Леся Українка: Житоми­рщина, Волинь, Київ, Крим, Італія, Єгипет, Грузія тощо. У червні-липні 1907 року вона разом зі своїм майбутнім чоловіком Климентом Квіткою (де­монструє портрет Климента Квітки)побувала на Тернопіллі: у Кременці та н селі Великі Бережці Кременецького району. Деякі краєзнавці стверджують, що Песя Українка разом із Климентом Квіткою відвідали Почаїв, Вишнівець та побували ще в кількох селах. Незадовго після відвідин нашого краю, 25 липня 1907 року, Климент і Леся повінчалися у Вознесенській церкві у Києві.

На знак великої поваги до поетеси майже в кожному місті чи містечку на Хмельниччині є вулиці, названі на її честь, споруджено їй пам'ятники. Є вулицяЛесі Українки й у районному центрі м. Городок: відкрито пам'ятник до 135-річчя від дня її народження.

Учениця читає уривок вірша «Мрії, не зрадьте!».

Мріє, не зрадь!

Я так довго до тебе тужила,

Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей...

А тепера я в тебе останню надію вложила.

О, не згасни ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь!

Ти ж так довго лила свої чари

В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,

Вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,

Не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —

Дай мені крила свої, хочу їх мати сама,

Хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,

А як прийдеться згинуть за теє — дарма!

Викладач української літератури. Де б не бувала Леся Українка, вона ніколи не забувала рідного краю, у якому через несприятливий для неї клімат довго перебувати не могла. Хвороба прогресувала. Поетеса відчувала свій кі­нець і готувалася до нього. Написала заяву до бібліотеки Наукового товарис­тва імені Т. Шевченка, щоб ця установа прийняла на зберігання її твори, пе­реслала сестрі Ользі власний архів. У той же час вона працювала до крайньо­го виснаження над драмою-феєрією «Лісова пісня». 28 квітня 1913 року Леся ще приїхала до Києва, відвідала присвячений їй літературний вечір в клубі «Родина» і вирушила до, Грузії, де померла 19 липня. А 26 липня труну з ті­лом геніальної дочки України доставили до Києва, де і похоронили на Байко­вому кладовищі.

В імпровізації «Зоря поезії» Леся Українка писала: Учениця читає уривок вірша.

Я не журюся, чи рано, чи пізно загину,

Я не журюся, що світ сей хороший покину,

Я не журюся — нехай там життя моє згасне. Зоре моя!

В тебе світло повік буде ясне.

Інші будуть співці по мені,

Інші будуть лунати пісні,

Вільні, гучні, одважні та горді

Поєднаються в яснім акорді

І полинуть у ті небеса,

Де сіяє одвічна краса;

Там на їх обізветься луною

Пісня та, що не згине зо мною.

Викладач української літератури. Пророчими виявилися ці слова поете-і и її пісня, позначена художньою довершеністю, перейнята любов'ю до лю­тіш, рідного народу, уболіванням за його долю, є для нащадків живою і жирною. На небі нашого життя Лесина зоря незгасна (демонструє фото із враженням пам'ятника Лесі Українці в Києві).

Робота в групах.

Трьом групам (за рядами) даються тексти трьох останніх прочитаних учнів.

Викладач математики. Задача 11. Для букв а, е, і, ї, н, ф, я складіть частину таблицю їх наявності у розданих вам текстах. Визначте моду отрима­них даних. Побудуйте стовпчасту діаграму наявності вказаних букв у тексті.

Розв'язання

ф	ї	я	е	н	а	і
0	2	5	16	18	19	26

Мода - і

ф	ї	я	і	а	н	е
0	2	5	16	28	30	34

Мода – е

ф	ї	я	а	е	і	н
0	1	12	15	17	26	28

V. Підсумок уроку.

Завершальне слово викладача. Сьогоднішній урок зокрема і вся тема « Відсоткові розрахунки. Елементи теорії ймовірностей та математичної статистики», вивчення якої ми завершуємо, — яскравийприклад того, як засвоєні математичні знання сповна можна використати и повсякденному житті. Це стосується не лише цієї теми, і не лише з математики. Усі знання, здобуті вами, більшою чи меншою мірою знадобляться вам у повсякденному житті.

Прикладні завдання ми пов'язували сьогодні з біографічними і творчи­ми віхами життя героїчної, мужньої жінки, видатної талановитої письменниці Лесі Українки, яка "яскраво продемонструвала, що при великому бажанні й силі волі, навіть при слабкому здоров'ї, можна підкорити найвищу вер­шину людського визнання.

КОНСПЕКТ УРОКУ «ОБ'ЄМ ПРИЗМИ ТА ПІРАМІДИ»З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Мета.Увести поняття об'єму геометричної фігури; учити обчислювати об'єми призми, піраміди, паралелепіпеда та куба; наочно обґрунту­вати формулу об'єму піраміди; виховувати повагу до історичного минулого, бажання його вивчати, бережне ставлення до історичних пам'яток.

Тип уроку.Комбінований урок.

Засоби навчання.Картки з тестами для кожного учня, моделі призм та піра­мід з однаковими основами та висотами, фонограма із записом бли­зькосхідних мелодій, диск зі слайдами «Сім чудес світу».

Перебіг уроку

I.     Підготовка робочих місць. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

Тестові завдання.

Учням, які сидять за однією партою, пропонують однакові завдання, але зі зворотною нумерацією.

1.(10). Яке з тверджень є неправильним при встановленні відмінностей між призмою тапірамідою?

а)       Призма має дві основи, а піраміда — одну;

б)      бічними гранями призми є чотирикутники, а піраміди — трикутники;

в)       бічні ребра призми рівні й паралельні, а піраміди — мають спільнуточку (вершину піраміди);

г)       призма є многогранником, а піраміда — ні.

2 (8). Якщо усі ребра чотирикутної піраміди мають довжину 3 см, то площа її повної поверхні дорівнює:

а)      5 = 4 З² + З² = 9 (4 + 1) = 45 (см²);

б)      5 = 4+3² = 3(73+3) (см²);

в)      5'=43+43² = 48 (см²);

г)      5=- 4 3 + З² = 15 (см²).

3 (7). Перпендикуляром, проведеним з точки до площини, називають відрізок..

а)      прямої, перпендикулярної до площини, який з'єднує дану точку з
точкою перетину перпендикулярної прямої і площини;

б)     який сполучає дану точку з точкою площини;

в)      який з'єднує дану точку з точкою площини і лежить на довільній
прямій, яка проходить через задану точку;

г)      який сполучає дану точку з довільною точкою прямої на площині.

4(6). Серед запропонованих геометричних тіл укажіть номери трикут­них призми та піраміди з однаковими основами.

5.(5). Серед запропонованих геометричних тіл укажіть номери чотири­кутних призми та піраміди з однаковими основами.

6.(4). Об'єм прямокутного паралелепіпеда обчислюється за формулою: а)V=Р_осн.h;    б)V=аbc;

7.(3). Як зміниться площа бічної поверхні прямої призми, основою якої є квадрат, якщо сторони квадрата збільшити удвічі?

а)      Збільшиться удвічі;

б)      даних не вистачає для розв'язання задачі;

в)      збільшиться у півтора разу;

г)      не зміниться, оскільки площа бічної поверхні не залежить від  сторони основи.

8.(2). Яке із тверджень не є властивістю площі?

а)      Площа квадрата завжди більша від площі трикутника;

б)      рівні многокутники мають рівні площі;

в)      площа квадрата зі стороною, що дорівнює одиниці довжини, дорівнює одиниці площі;

г)      якщо многокутник складений з кількох многокутників, то йогоплоща дорівнює сумі площ цих многокутників.

9.       (1). Призму (піраміду) називають трикутною, чотирикутною, n – кутною залежно від того,...

а)      скільки ребер має вказаний многогранник;

б)      який многокутник лежить в основі;

в)      скільки вершин має вказаний многогранник;

г)       у якому класі її вивчають.
Роботав парах.

Учням, які сидять за однією партою, пропонується обмінятися робо­тами й виправити помилки; перевірені роботи зіставити з відповідями в таблиці на дошці. Уразі необхідності деталізуються окремі відповіді.

III. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь викладача з демонстрацією.

При введенні поняття площі многокутника ушколі було зазна­чено, що площа є числовою характеристикою частини площини, яку займає вказаний многокутник, і має такі властивості (задовольняє аксіоми площі):

а)    рівні многокутники мають рівні площі;

б)    площа квадрата зі стороною, що дорівнює одиниці довжини, дорівнює одиниці площі;

в)    якщо многокутник складений з кількох многокутників, то його площа
дорівнює сумі площ цих многокутників.

Поверхня многогранника обмежує деяку частину простору (внутрішню область). Фігури, які мають таку властивість, називають геометричними ті­лами.

Кожне геометричне тіло має певний об'єм.

Під поняттям об'ємгеометричного тіла розумітимемо числову характе­ристику частини простору, яку обмежує це тіло і яка має такі властивості:

а)    рівні геометричні тіла мають рівні об'єми, тобто якщо

Ф1 = Ф₂, то V_ф1= V_ф2

б)      одиниця об'єму дорівнює об'єму куба, ребро якого дорівнює одиниці
довжини;

в)       об'єм геометричного тіла, що складається з кількох складових, дорів-
нює сумі об'ємів цих складових. Тобто

V=V1+ V₂+...+V_n.

— Пригадаймо, як знаходили об'єм прямокутного паралелепіпеда у школі. (Відповіді учнів).

Справді, V = аbс,тобто об'єм прямокутного паралелепіпеда дорівнює добутку трьох його вимірів.

Ураховуючи, що ab=So— площа основи паралелепіпеда, а с=h— його висота, можна сказати, що об'єм прямокутного паралелепіпеда дорівнює до­бутку площі його основи та висоти. Тобто:V=Soh.

Якщо маємо пряму призму, основою якої є прямокутний трикутник, то неважко помітити, що вона становить половину прямокутного паралелепіпеда (демонструється за допомогою малюнка та моделей).

Якщо площа основи, висота та об'єм даної призми дорівнюють відпові­дно S, h, V, то площа основи, висота та об'єм прямокутного паралелепіпеда дорівнюють відповідно 2S, h, 2V. Тому 2V = 2Sh, звідки: V = Sh

Довільну пряму призму з площею основи Sі висотою hможна розбити на кілька прямих призм, основи яких — прямокутні трикутники.

Якщо площі цих трикутників S1, S2…Sn,то площа основи

So=S1+ S2 ……+Sn

а сума об'ємів усіх цих трикутних призм дорівнює об'єму Vданої призми:

V= S1h+S2h+……+Snh=S1, +S2+…+Sn  ) h=Soh

Отже, об'єм довільної прямої призми дорівнює добутку площі її основи та висоти:. V=Soh

Створення проблемної ситуації.

Як обчислити об'єм піраміди? Спробуймо дізнатись за допомогоюпрактичних дій.

Завдання.Серед наявних геометричних тіл виберіть призму та піраміду з рівними основами та висотами. Перевірте, ускільки разів більше водипо­міститься у призмі, ніж у піраміді.

Робота в групах.

Учні класу об 'єднуються в групи, кожній з яких дають піраміди та при­зми різних розмірів та видів. За допомогою обчислень школярі роблять ви­сновок, що об'єм піраміди дорівнює третині об'єму призми з тією ж основою та висотою.

Отже, об'єм піраміди дорівнює третині добутку площі її основи та висоти:

1

V = —Soh

3

III.Закріплення вивченого матеріалу.

Практична робота.

На кожній парті є призма та піраміда.

— Виконайте відповідні вимірювання та визначте об'єми призм і пірамід. Екскурс в історію пірамід.

Викладач. Спробуймо здійснити екскурсію на береги древнього Нілу, до підніжжя одного із семи чудес світу— єгипетських пірамід— та місць, де були інші чудеса.

У супроводі фонограми із записом близькосхідних мелодій звучить голос ведучого, який супроводжується показом слайдів «Сім чудес світу».

Голос ведучого.Все на світі боїться часу, а час боїться пірамід. Вони пі­дносяться серед гарячих пісків Лівійської пустелі і тягнуться на десятки кі­лометрів від сучасного Каїра до Фаюмського каналу.

Найвідоміші піраміди: Хеопса, Хефрена, Мікеріна. Найбільша з них — велика Піраміда Хеопса, збудована в XXVI столітті до нашої ери. Висота її—147 метрів, а площа основи близько 53 000 квадратних метрів. Із семи відомих історії чудес світу, що не кажіть, а піраміди залишаються дивом № 1.

Уже давно висохли і розсипалися в прах висячі сади цариці Семіраміди, та й від самого Вавилону, який вони прикрашали, лишилися лише уламки. Гола рівнина з розкиданим камінням видніє нині на місці, де стояла колись оселя богині полювання — храм Артеміди в Ефесі. Тут, на малоазіатському узбережжі, де гомоніла Гомерові Троя, було ще одне диво — пам'ятник ве­ликому коханню — мавзолей у Галікарнасі. Землетрус повалив на землю Ко­лоса— величну статую променистого бога Геліоса, що зустрічав усі кораблі біля гавані на острові Родос. Безслідно зникла перевезена з Олімпії до Конс­тантинополя статуя Зевса, створена геніальним Фідієм. І підвалин найвищого в світі Александрійського маяка вже не знайти. Лише тут, де Ніл братається з морем, на плато Гіза, стоять руді, як гарячий пісок Сахари, гранчасті гостро­верхі пагорби. Як стверджує арабське прислів'я, все боїться часу, а час боїть­ся пірамід.

V.Завдання додому.

VI.Підбиття підсумків уроку.

МАТЕМАТИЧНИЙ ВЕЧІР «МИХАЙЛО ОСТРОГРАДСЬКИЙ  — ВИДАТНИЙ МАТЕМАТИК, МЕХАНІК, УЧЕНИЙ, ПЕДАГОГ»

Мета. Ознайомити учнів із життям, науковою та педагогічною діяльністю М. В. Остроградського; виховувати в учнів почуття патріотизму, від­даності землі, на якій народилися; спонукати учнів до здобуття знань, показати, що кожна людина є творцем своєї долі й завдяки самовідданій праці та безмежній любові до рідної землі може досяг­ти значних результатів.

Обладнання. Портрет М. В. Остроградського; виставка фото, присвячених М. В. Остроградському костюми та інша атрибутика для інсценізації мініатюр; фонограми із записами пісень («Тихо над річкою» (сл. С. Черкасенка, муз. П. Батюка), «Україно, Україно» (сл. і муз. Т. Петриненка)) та «голосу» Шевченка.

Перебіг заходу

Святково прибрана актова зала. Над сценою розміщено порт­рет М. В. Остроградського. Поряд з портретом напис:

У творіннях М. В. Остроградського нас приваблює загальність аналізу, основ­на думка, така ж широка, як широкий простір його рідних полів.

                                                     М. Є. Жуковський

У залі організовано виставку світлин, присвячених М. В. Остроград­ському.

Вступне слово викладача. Всесвітньо відомий математик, механік, педа­гог, учений Михайло Васильович Остроградський вважав, що основна мета навчання — у формуванні наукового світогляду молоді. Тому важливо ви­вчати біографії видатних людей, які «розвинули науки і мистецтво», сучасні наукові досягнення. Вклад М. В. Остроградського в «розвиток науки і мисте­цтва» надзвичайно великий, тому сьогодні йтиметься саме про нього.

1 учень

Талантами багата Україна. Хай навіть відбиваючись від орд, Долаючи неволю та руїни, Все ж геніїв народжує народ.

. Один із них — Михайло Остроградський — Великий тілом, духом і умом, Найперший вчений у краю козацькім,

 Властитель теорем і аксіом.

2 учень

Михайло Остроградський — це великий вчений.

Він народився у селі Пашенна

В губернії Полтавській, в Кобеляцькому повіті

І за життя відомим став усьому світу.

Гігант мислитель і гігант фізично,

Він з діда-прадіда українець корінний.

Як не крути, а факт це історичний.

Родився, вчився і помер на ній,

На Україні, де Шевченка слово,

В країні, де ненавидять окови,

Де має геніїв найменшеє село.

                             Григорій Бевз

Звучить фонограма із записом пісні «Тихо над річкою».

1учень. На хуторі Пашенна Кобеляцького повіту на Полтавщині, у маєткустаросвітського поміщика XIX століття, власника хутора, нащадка відо­мою українського козацько-старшинського роду Василя Івановича Остроградського та його дружини Ярини Андріївни 24 вересня 1801 року народився і хлопчик, якого назвали Михайлом.

2 учень. Культурна родина, працьовитий народ, широкі лани й зелені гаї- ось у таких умовах минули дитячі роки майбутнього вченого. Зовні він нічим не відрізнявся від своїх хутірських однолітків: разом з ними грався,набирався від них кріпацьких слів та звичок і навіть пригощав їх взятими потайки від матері в коморі чи погребі салом, квашеними яблуками.

1 учень. Але відрізняла його від селянських дітей надзвичайна допитливість. Малого Михайла цікавило все: як запрягають коней і орють землю, як працюють вітряк і водяний млин. Особливо цікавило його те, що можна вимі­ри тати. Тому завжди носив із собою мотузку і вимірював все: глибину колодязярозміри будівель, величину земельних ділянок тощо. Отримані дані переводивв аршини, лікті, п'яді. Хлопчина міг навіть уночі схопитися і щось рахувати.Такі захоплення часто були небезпечним й інколи закінчувалися трагічно.

Інсценована мініатюра

На сцені — стіл, на ньому — запалені свічки. За столом обідає батько, матистоїть біля нього, схрестивши руки.

Мати. Боюся за нього дуже, боюся. Може, хто наврочив? Чуєш, батьку?

Батько. Пусте. Не турбуйся даремно. Дитячі забави..

Чути стукіт у вікно.

Незнайомець. Гей! Є хто в цій хаті? Вийдіть!

Батько. Чого лементуєш? Чи війна почалася?

У хату заносять хлопця і вкладають на лаву. Незнайомець.

Не війна, добродію. Ваш син розбився.

Батько. Як?

Мати. Де?

Незнайомець. У Хорішках, упав з вітряка... Я цього дня і не збирався до млина. Але, запримітивши, що крила вітряка крутяться, запряг волів, закинув на воза два мішки жита та поїхав на гору. Уже неподалік від вітряка побачив під самісінькими крилами хлопчину. За якусь мить крило підхопило малого, підняло над землею та й кинуло на стерню. Коли я підбіг до хлопчика, той лежав без жодного поруху, обличчя в крові. А в руках — довга мотузка.

Батько та мати. Ой, горе ж, горенько!

Батько. Синку, синку, може, розкажеш, чому тебе понесло до вітряка?

Мати. Краще б ти з коня впав, аніж з того дурбиголови!

Син. З коня я не впав би...

Мати. Дякую тобі, Боже. Живий.

Батько. То чого ж на вітряка поліз?

Син. Хотів заміряти крила.

Мати. І для чого вони тобі? На хуторі все обнишпорив, тепер до Хорі-шок добрався.

Син. Не знаю. Просто мені кортіло виміряти ті крила, які так легко кру­тять велетенські жорна.

Мати (до батька). Як собі знаєш, а я до Михайлика покличу знахарку. Лихий у ньому сидить. Хворий він...

Батько. Яка там в біса хворість? Йому вчитися пора...

2 учень. І почалася Михайлова наука. Кілька днів він жив як уві сні: прощався з пашеннівськимихатами, деревами, пасікою, з усім, що стало та­ким дорогим і милим.

Дівчата виконують пісню «За світ встали козаченьки...».

1 учень. Журлива козацька пісня. І недарма. Батько Остроградського був поміщиком, який походив з українського козацько-старшинського роду. Пра­прадід пройшов шлях від рядового козака до миргородського полкового суд­ді. Тому більшість чоловіків з роду Остроградських обирала військову кар'єру, була в родинних зв'язках з представниками козацької старшини — носіями українських культурних традицій.

2учень. 1809 рік. Батько везе Михайлика в Полтаву й влаштовує в Бу­динок бідних дворян, де вихователем був відомий український письменник І. ПКотляревський. Той, очевидно, теж був прихильником військової спра­ви. Тому й підтримав бажання хлопця стати військовим.

Інсценована мініатюра

Котляревський виходить на сцену в оточенні учнів.

Котляревський. Нецікавих наук немає. Без абетки грамоти не навчишся. А розв'яжіть мені таку задачу.

Гуси з вирію летіли

Ів зеленім лузі сіли,

їх побачив Єлесей:

«Добрий день вам, сто гусей!».

«Нас не сто», — сказав вожак,

Найповажніший гусак.

«Скільки ж вас?» — хлопчак питає.

«Хто кмітливий, відгадає.

Якщо нас порахувати

Й скільки є ще раз додати,

А до того — половину,

А до того — четвертину,

Та й пристав би ти до нас,

То було б нас сто якраз!»

То хто скаже, любі друзі?

Скільки гусей було в лузі?

Учні  підходять до Котляревського і пошепки відповідають.

Котляревський. Неправильно. Подумайте краще.

Михайло. Гусей було тридцять шість.

Котляревський. Правильно, Остроградський. Бути тобі Ейлером.

Михайло. А хто це такий?

Котляревський. Видатний математик. Був членом Петербурзької акаде­мії наук. Ти хочеш бути академіком?

Михайло.Не хочу. Військовим хочу бути.

Котляревський. Похвально. Один із синів Ейлера, Христофор, також був військовим.

        1      учень. Далі— навчання у Полтавській гімназії. Але гімназійне життя, муштра викликали внутрішній протест юнака: процес навчання не тільки не розвинув його природних обдарувань, а загальмував їх. Тому Остроградські вирішили забрати сина з гімназії, щоб влаштувати в один з гвардійських пол­ків. Гаряче бажання самого юнака стати військовим, його двометровий зріст, велика фізична сила й гучний голос були неабиякими перевагами в майбутній кар'єрі військового.

2    учень. Здається, цьому вже ніщо не могло завадити. Але коли по доро­зі до Петербурга вони заїхали до П. А. Устимовича, Михайлового дядька, той після довгих переконань умовив племінника готуватися до вступу в Харків­ський університет. Уже 1816 року молодий Остроградський стає вільним слухачем, 1817 — повноправним студентом відділення фізичних і математи­чних наук Харківського університету, а через рік блискуче складає іспити за трирічний курс й одержує атестат. Щоб здобути вчений ступінь, здібний мо­лодий учений тричі успішно долає відповідну процедуру, але через вільно­думство йому не тільки не присвоюють ученого ступеня, а навіть позбавля­ють документів про закінчення університету.

1     учень.Це був страшний удар, та внутрішній поклик до науки звучав усе сильніше, і його вже не міг заглушити біль несправедливості. Остроград­ський розумів: математика та фізика не просто дивовижний світ логічних умовиводів, вражаючих образів і неймовірного переплетіння залежностей між ними. Вони — засіб пізнання й підкорення людиною сил природи. Ми­хайло впевнений, що далі зростати науково він може тільки в Парижі, де на той час працювали найвизначніші наукові світила.

2 учень

Він до Парижа із Пашенної дорогу

Прокладав. І всім зміг довести,

Що з хутірця незнаного, малого

Думки сміливі вирвуться в світи.

Ген-ген аж де від батьківської хати

Полтавець за морями побував,

Чужому научався плідно і багато,

А мови земляків не забував.

1 учень

Своїми талантами в науці

Він світ учений приголомшив враз,

І перед ним схилили голови учені  

Фур'є, Пуассон, Коші і Лаплас.

Він теореми недоведені доводив,

І неможливе прагнув досягти,

И до всього розумом своїм доходив,

І не згубив при цьому доброти.

І до останньої хвилини був фанатом

Науки із гармонії й краси.

2учень. Париж. Франція. Щоб оволодіти новими теоріями природознав­ства, виробити навички самостійної творчості, Остроградський не прив'язу­вався до одного навчального закладу. Його можна було бачиш н аудиторіях Французького університету, Паризького коледжу, в залі щотижневих відкри­тих засідань Паризької академії наук. Тут він знаходив те, що шукав, тут він вдосталь тамував свою спрагу до знань. Лаплас, Коші, Пуассон, Лежанр, Ам­пер... Ніби з чарівного джерела, черпав алмазні розсипи наукової думки в галузі аналізу, вищої алгебри, теоретичної механіки, гідродинаміки, магнетиз­му, електрики, астрономії.

1учень. На Остроградського звернув увагу сам Лаплас. Читаючи лекції, він мав звичку давати студентам каверзні задачі. У такий спосіб учений залу­чав до наукової творчості найпідготовленіших слухачів. Але не встигне він продиктувати умову задачі, як підводиться здоровенний юнак і тут же дає від­повідь. Такого раніше в практиці викладача не було. Лаплас зацікавився ве­летнем і запросив його додому. Так Остроградський познайомився й подру­жився зі славетним математиком, фізиком і астрономом, став близькою лю­диною його сім'ї. Математична обдарованість юнака з України привертає увагу Коші та Пуассона, з якими він невдовзі також зав'язує тісні наукові стосунки.

2 учень. Щоправда, життя в Парижі було нелегким. Грошей, що приси­лав батько, ледь вистачало. Якось, коли черговий переказ затримався, він кі­лька тижнів не мав чим заплатити за помешкання і харчування. Нетерплячий господар вдався до суду та спровадив бідного студента в боргову паризьку в'язницю Кліші.

1 учень. Але й тут він не розлучається з математичними задачами. По­ринаючи в спогади, юнак пригадав, як спостерігав за хвилями на Сені. Роз­думи про їхній рух спонукали до написання однієї з перших найоригінальніших праць — «Мемуари про поширення хвиль у циліндричному басейні», де досліджувалося поширення хвиль на поверхні рідини в резервуарі скінченої глибини. її Остроградський прямо з Кліші надсилає до Паризької академії наук. Тут він потрапляє до Коші, і уславлений математик представляє його Академії з найвищою оцінкою. Мемуари молодого автора удостоюється осо­бливої відзнаки — друкування у «Записках учених сторонніх академій». І, незважаючи на свої скромні достатки, Коші викупляє Остроградського з в'язниці, сплативши його борг.

2 учень. Саме в Парижі Остроградський остаточно формується як уче­ний, одержує свої перші наукові результати, налагоджує контакти з багатьма видатними вченими й підтримує з ними дружні стосунки все подальше жит­тя. Його авторитет набуває такої ваги, що він не тільки викладає математику, а й очолює математичну кафедру в популярному тоді коледжі Генріха IV.

1 учень. Після шестирічного перебування в Парижі Михайло Васильо­вич вирішив, що він оволодів уже вершинами тогочасних наукових знань і може повернутися на батьківщину. На початку 1828 року Остроградського, як молодого, "але вже знаного вченого, з радістю і надією приймають у науко­вих колах Петербурга. Там він плідно працює викладачем ряду навчальних закладів, пише наукові праці, в основному прикладного характеру.

2 учень. Дослідження Остроградського стосуються різноманітних галу­зей математики та механіки: диференціального й інтегрального числення, вищої алгебри, геометрії, теорії ймовірностей, теорії чисел, аналітичної ме­ханіки, математичної фізики, балістики, електростатики. Він одержав дифе­ренціальне рівняння поширення тепла у твердих тілах і рідинах, довів теорему про перетворення інтегралів (теорема Остроградського — Гаусса), ство­рив загальну теорію удару.

1 учень. У результаті великої теоретичної й експериментальної роботи Остроградський, виконуючи доручення військового міністерства вивчити де­які питання, пов'язані з теорією артилерійської стрільби, написав цікаву пра­цю про польоти сферичних снарядів, вивів диференціальні рівняння руху ек­сцентричного снаряда в повітрі, створив «Таблиці для полегшення обчислен­ня траєкторії тіла в середовищі з опором».,

 2 учень. Особливо великі заслуги Остроградського в галузі механіки. Його праці «Курс небесної механіки» та «Лекції з аналітичної механіки» ста­ли основою дальших досліджень у цій галузі. Уперше сформулював і довів узагальнюючі теореми, пов'язані з принципом можливих переміщень і прин­ципом якнайменшої дії. У «Мемуарах про загальну теорію удару» вперше дав загальний метод визначення швидкостей точок якої завгодно системи при ударі об «непружний зв'язок». Узагальнив також принцип можливих переміщень на випадок найзагальніших зв'язків.

1 учень. Удруге Париж приймав Остроградського як одного з найвідоміших учених не тільки Росії, але й світу.

Інсценована мініатюра

Засідання Паризької академії наук. Звучить фонограма із записом фра­нцузької мелодії XIX століття. Ведучий засідання підходить до трибуни і дзвіночком припиняє розмови.

        Ведучий.Мсьє, прошу сідати. Шановні колеги, добрий день. Вітаю всіх, хто прийшов на нашу зустріч. Сьогодні в цій залі зібралися ті, про кого з гор­дістю можна сказати— це покоління вчених, які започаткували розквіт при­родничої науки у Франції в першій половині XIX століття. Продовжуючи традиції епохи Відродження, ми змогли створити справді математичну нау­кову школу. На першому зібранні вітаю викладачів Паризької академії, уні­верситетів Франції. А зібрались ми тут, щоб зустрітися з нашим колегою з Росії — Мішелем Остроградським, якого пам'ятаємо по колегіуму Генріха IV і який ще тоді привернув нашу увагу! {Оплески). Потім він оволодів верши­нами сучасних наук і зараз є одним з видатних науковців Росії. (Оплески). Виходить Остроградський, кланяється, підходить до трибуни. Остроградський. Я глибоко зворушений таким виявом поблажливості вашого славного товариства. Цю зустріч я оцінюю як вияв того, що наші нау­кові школи співпрацюють як рівні. Я — з далекої Росії, родом — українець, пишаюся тим, що вітаєте в моїй особі рівного вам. І це надихає мене на напо­легливу працю. Хочу вам, шановні друзі, розповісти про свою діяльність. У Росії, зокрема у Петербурзі, я читаю лекції в таких вищих навчальних закла­дах, як Морський кадетський корпус, Інститут інженерів шляхів сполучення,

        Головний педагогічний інститут, Головний інженерний інститут, Михайлівське артилерійське училище. Працюю також при штабі Головного начальни­кавійськових навчальних закладів наглядачем за викладанням математики. Петербурзька академія наук обрала мене ординарним академіком. Написав чимало наукових творів з проблем математики, фізики, балістики. Задумав і мрію здійснити роботу, яка стане змістом мого життя, — «Математичні початки натуральної філософії XIX століття».

Хочу висловити велику вдячність за те, що Паризька академія наук об­рала мене почесним членом-кореспондентом. Обраний я також членом Ту­ринської, Римської, Американської академій.

Користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність усім вам, хто вчив мене працювати для науки в Колеж де Франс, Сорбонні та інших закла­дах. Хочу сердечно привітати: мсьє Коші — мого вчителя, талановитого вче­ного (оплески); мсьє Біне, мого професора в Колеж де Франс, знаменитого математика, нинішнього президента Академії (оплески); мсьє Штурма, мого друга, котрий збагатив алгебру теоремами великої значущості (оплески); мсьє Ламе, який розширив теорію лінійних рівнянь (оплески).

Не можу не згадати тих, кого вже немає серед нас: мсьє Пуассона, який вшанував мене своєю дружбою, мого благодійника Фур'є. Пам'ять про них і вдячність я збережу назавжди (оплески).

Коші. Мсьє Мішель Остроградський і раніше дивував нас, французів. Але ваша ідея про створення математичної натуральної філософії — це вели­кий задум, справжня епопея математичної фізики. Після Ньютона— це пер­ша спроба за допомогою математики розгадати таємниці природи. Чи виста­чить у вас сил?

Остроградський. Я не з тих, хто зупиняється на півдорозі.

Штурм. Ми повинні бути вдячними мсьє Остроградському за те, що він передав своїм співвітчизникам знання, почерпнуті з творів французьких учених.

Остроградський. Дякую вам!

Біне. Я хочу підкреслити, шановне товариство, що перед нами не тільки вчений, але й мужня людина, яка навіть, втрачаючи зір після прикрих подій французького бунту, коли випадковість мало не привела мсьє Мішеля до за­гибелі, продовжує працювати.

Остроградський. У математиці руда залягає глибше, ніж у будь-якій на­уці. Та все ж велике щастя — шукати й відкривати її таємниці. І я бачу їх!

Ламе. За Гегелем можу повторити: «І що звичайніший предмет, то вище треба бути поетові, щоб витягти з нього незвичайне, і щоб незвичайне було, між іншим, досконалою істиною». Ми обізнані з вашими працями, мсьє Ост­роградський, і впевнені, що ви справжній поет у математиці.

Остроградський. Спасибі! Так, мене цікавить математика, взагалі наука, проблеми механіки, математичної фізики, балістики, астрономії. Викорис­тання математики необмежене. Сьогодні тільки починається будівництво перших залізниць. Уже розробляють нові види двигунів: не тільки парові, але й електричні, за якими велике майбутнє. Я впевнений, що людина буде водити швидкісні морські кораблі, потім — буде ще й літати. Наука невпинно розви­вається, стає близькою до виробництва, сприяє загальному прогресу суспіль­ства. Мій досвід, шановні колеги, все більше переконує мене в тому, що сьо­годні найголовніше питання — це освіта. Освіта всім, буквально всім. Тільки вона переверне суспільство. Важливо, щоб у навчальних закладах молоді лю­ди, навіть із середнім рівнем здібностей, мали можливість навчатися успіш­но. А для цього необхідно, щоб навчання було близьким до життя, а вчителі любили свою справу, бо тільки в хороших учителів будуть хороші учні.

Думаю, хочу сподіватися, що і моє скромне ім'я з далекої від центру Європи Полтавщини, посяде почесне місце в шерензі тих, хто самовіддано служив науці й батьківщині.

Звучать вигуки «Браво!». Бурхливі оплески. Усі встають.

1 учень. Вплив Остроградського на розвиток вітчизняної науки й техні­ки пояснюється не тільки геніальністю та широтою наукових інтересів. Педа­гогічному таланту Остроградського був неприйнятний догматизм. Він міг прочитати лекцію, не вдаючись до дошки, оцінити знання учня без екзамену.

        1учень. Ось деякі з висловів М. В. Остроградського про педагогіку й методи навчання учнів:

■     «У пошуках істини в людей не вистачає не думок, а порядку й системи».

■     «Ми пропонуємо ознайомити з елементами наук у найдоступ­нішій формі, простішій, дохідливішій, збуджувати інтерес уч­нів, не допускати перевтоми».

■     «Зацікавити дитину— саме в цьому один з найважливіших принципів нашої теорії».

■     «Розвивати самостійність мислення».

1 учень. Працюючи в абстрактній галузі знань, Остроградський любив і добре знав літературу й мистецтво. Улюбленим письменником ученого був Тарас Шевченко. Цих двох геніїв українського народу єднала багаторічна щира дружба. Вони познайомилися в 1840 році, коли вперше вийшов у світ «Кобзар». І подружилися на все життя — всесвітньо відомий математик і ви­значний український поет. їх об'єднала любов до свого народу, до рідної зе­млі. Молодому поетові Шевченку глибоко запали в душу захоплені відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського. Михайло Васильович знав напам'ять майже всі твори Кобзаря.

2 учень

Як брата обнімав він Кобзаря — Тараса,

 З ним — українства молодий порив;

Науку вивів на найвищу трасу.

Потрібне, вічне і святе творив.

               Григорій Бевз

1    учень. Т. Г. Шевченко згадує про вченого у своїй повісті «Художник». Звучить фонограма із записом «голосу» Шевченка.

«Тарас Шевченко». «Я личнохорошозналгениального математика Ост-роградского (а математики вообще люди неувлекающиеся), с которьімслуча-лосьобедатьвместе. Он, кромеводьі, ничего не пил за столом. И я спросилегооднаждьі: «Неужеливьі вина никогда не пьете?» — «В Харьковеещекогда-товьшилвинньїе два погребка, да и забастовал», — ответил он мне простодушно.

Немногие, однако ж, кончаютдвумяпогребками, а непременноприни-маются за третий. Нередко и за четвертий, и на зтом-тороковомчетвертомкончают свою грустнуюкарьеру, а нередко и самуюжизнь».

2 учень. У «Журналі» 1857 року, після повернення з десятирічної катор­ги, Шевченко присвятив йому такі рядки:

«Тарас Шевченко». «От Н. Д. Старовапоехалимьі с Семеном к М. В. Ос-троградскому. Великий математик принял нас с распростертьімиобьятиями, как земляка и какнадолгоотлучившегосякуда-тосвоегосемьянина. Спасыби ему».

2 учень. Семен Степанович Гулак-Артемовський— видатний оперний співак, автор безсмертного «Запорожця за Дунаєм», був щирим приятелем

геніїв поезії та математики.

1 учень. Смерть Т. Г. Шевченка 10 березня 1861 року стала для М. Ос­троградського особистою втратою. Відчуваючи, що йому вже недовго жити, учений все частіше повторював у думках слова Шевченкового «Заповіту»:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій...

Учні виконують пісню «Заповіт».

2 учень. Майже щоліта Остроградський виїздив на Полтавщину, щоб від­почити в рідних місцях, наслухатися українських пісень. Тут він черпав нові сили для своєї роботи. Тут він купався, багато працював фізично. Прибувши востаннє в Пашенну, він сказав: «Як умру в себе... так поховайте мене, щоб мені видЯо було і Пашенну, і Довгу, і Глибоке».

1 учень. Захворювання, яке почалося ще влітку, дало ускладнення у гру­дні, й 1 січня 1862 року (20 грудня 1861 року за старим стилем) визначного всесвітньо відомого вченого, педагога, щирого патріота Михайла Васильови­ча Остроградського не стало.

2 учень. Спочатку він знепритомнів. А тоді, ніби прокинувся, обвів пог­лядом присутніх:

— Син. Де мій син?

—Я тут, батьку!

—Візьми олівець і пиши. Тільки швидше. Над цим я бився все життя.

І Михайло Васильович замовк, забравши з собою, можливо, найвизнач­нішу свою ідею.

Він до останньої хвилини був фанатом

Науки із гармонії й краси,

А синові сказав: «Про це весь вік я думав,

Бери скоріше олівець, пиши, пиши...»

И закрив вуста, заплющив мудрі очі

Навік забрав з собою відкриття.

Можливо, як досконалішим двигун зробити,

                        Щоби полегшив той людське життя.

Він таїну забрав у вічність із собою,

А нам залишив спадщину навік.

Михайло Остроградський!

Горді ми тобою!

Ти — мудрий вчений наш!

Ти — український чоловік!

Завершальне слово вчителя. Ми перегорнули сторінки життя М. В. Ос­троградського, ім'я якого спалахнуло яскравою зіркою на небосхилі вітчиз­няної науки, що залишається незгасною у людській пам'яті. Сучасники вче­ного відзначали його глибоку любов до рідної землі, української мови, ша­нобливе ставлення до своїх предків. Здобувши всесвітню славу, тривалий час проживши в Петербурзі, Парижі, останні хвилини життя провів на рідному хуторі. Михайло Васильович був викладачем багатьох вишів, ученим всесві­тньої величини, його обрали академіком найвідоміших на той час наукових академій світу. За сорок років своєї наукової діяльності він написав більше 100 наукових праць з різних розділів фізики, математики, математичного аналізу, аналітичної механіки.

І всього цього досягнув невтомною, самовідданою працею простий ху­тірський хлопець. Ще за життя Михайло Остроградський здобув широку по­пулярність серед своїх співвітчизників. Про це свідчить той факт, що моло­дим вступникам до університету батьки говорили: «Бажаємо тобі бути дру­гим Остроградським». Хто зна, чи й ми щодня не зустрічаємося із майбутні­ми Остроградськими?

Звучить фонограма із записом пісні «Україно, Україно» (муз. і сл. Тара­са Петриненка). На її фоні демонструють добірку фотографій (свято Різд­ва Христового, Вечикодня, краєвиди на Дніпрі, чарівний Крим, зима в Прика­рпатті, Кам'янець-Подільський, Марийський пачац).

Дороги іншої не треба,

Коли зорить Чумацький Шлях.

Я йду від тебе і до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти.

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.

Приспів:

Україно, Україно,

Після далечі доріг

Вірне серце твого сина

 Я кладу тобі до ніг.

 Поки кохаєм до нестями,

Іще нескоро наш кінець,

Ми, може, нашими серцями

Запалим тисячі сердець.

Ще свічка наша не згоріла,

Ще наша молодість при нас.

А те, чи варте наше діло,

УСНИЙ ЖУРНАЛ «ГОРДІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МАТЕМАТИКИ —

МИХАЙЛО ПИЛИПОВИЧ КРАВЧУК»

Мета. Ознайомити учнів із життєвим, науковим і творчим шляхом Михай­ла Кравчука; розвивати бажання вивчати історію рідного краю, біог­рафії її творців; виховувати в учнів любов до математики, праце­здатність, самовідданість справі, якою займаєшся, глибокі патріоти­чні почуття, любов до рідної землі, свого народу.

Обладнання. Художньо оформлений макет журналу (обкладинки та сторінок).

Михайло Кравчук — математик ши­рокого масштабу. Його ім'я добре ві­доме у світовій математичній науці. Світ не знав лише, що він — українець.

Є. Сенета, професор математики

Перебіг заходу

Вступ

Ведучий. Син Неба, поет німого числа, лицар математики, творець му­зики чисел, титан математичної думки, корифей математики, гордість україн­ської математики — так називають Михайла Кравчука науковці й журналіс­ти. А на його пам'ятнику в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» —напис, життєве кредо: «Моя любов — Україна і математика».

Ведуча. Він жив і горів безмірною любов'ю до України і математики. Увесь свій короткий вік Працював невпинно й творчо на благо науки, освіти рідного народу. Мозок його працював так напружено, що здавалося, не ви­тримає, ось-ось вибухне; він увесь був у постійному науковому пошуку й творчому неспокої.

Ведучий. Він — справжній поет формул, математика для нього — це творчість, натхнення і радість. Він — педагог за покликанням. Його лекції — це і сила, і безмірна глибочінь, і краса математичної думки. На його лекції ходили як на свято.

Ведуча

У математиці-науці він був геній,

Писав, творив, досліджував, шукав.

У світі знали: він України велич,

Для рідного народу жив, страждав.

Ведучий

О, скільки ще відкрить зробити міг би,

Талановитим простелить дорогу в майбуття.

Але кулак репресій і безглуздя

Відправив «сина неба» в небуття.

Ведуча. Дізнаймось, що це за людина— Михайло Кравчук, перегорну­вши сторінки сьогоднішнього усного журналу (підходить до макета обкла­динки й зачитує назву) «Гордість української математики — Михайло Пили­пович Кравчук».

Кожну «сторінку» (у формі великого аркуша, на якому написано її наз­ву), несе учень, проходячи через сцену.

Сторінкаперша.«Початокжиттєвого шляху»

Волинь, село з поетичною назвою—Човниці. 27 вересня (10 жовтня) 1892 року в родині землеміра Пилипа Кравчука народився хлопчик, назвали Михайлом. Дід Михайлика— Йосип Кіндратович— був найкращим у краї ковалем та механіком. Сина Пилипа вивчив у Москві в Петровсько-Розумовській академії. Одружився Пилип Йосипович із Фредерікою (Адель-фіною Фрідріхівною), яка на той час працювала гувернанткою. У родині було четверо дітей — два сини та дві доньки. У сім'ї розмовляли тільки українсь­кою, хоча мати навчала дітей і польської, і французької, і німецької. Діти привчались до порядку й дисципліни. Мати Михайла добре знала світову лі­тературу, історію, грала на фортепіано, була доброю, чутливою й водночас сильною жінкою. Вона повністю присвятила себе вихованню дітей. Батько Михайла Пилиповича, будучи освіченою людиною, сприяв тому, щоб син здобув гарну освіту.

У 1901 році родина Кравчуків переїздить до Луцька. У 1910-му, закін­чивши із золотою медаллю Луцьку гімназію, М. Кравчук вступає на матема­тичне відділення Київського університету Святого Володимира. Він був зві­льнений від плати за навчання, одержував стипендію (50 рублів), бо всі екза­мени складав на «відмінно».

Юнак захоплено вивчає математику, фізику, астрономію, бере участь у роботі наукових семінарів із теорії груп, теорії ідеалів, теорії еліптичних фу­нкцій під керівництвом професорів Д. Граве, Б. Букрєєва, цікавиться філо­софськими проблемами природознавства. Творча атмосфера семінарських занять Д. Граве сприяла розвиткові математичних здібностей молодого М. Кравчука, вона впливала на вибір напрямків та перших наукових пошуків талановитого юнака. У студентські роки він публікує перше самостійне дос­лідження, присвячене теорії комутативних матриць. Науковий семінар про­фесора Граде при Київському університеті поступово переріс у всесвітньо ві­дому алгебраїчну школу, яка дала таких блискучих вчених, як М. П. Кравчук, М. Г. Крейн, Б. М. Делоне, О. Ю. Шмідт, М. Г. Чеботарьов, О. М. Островський.

Політикою у студентські роки М. Кравчук не цікавився, але, як і біль­шість студентів Київського університету, підтримував ідею національного від­родження та створення української культури. Багато вечорів він проводив в Українському клубі, у Народному домі, на Лук'янівці, де український театр під керівництвом М. Старицького показував вистави. Відвідував М. Кравчукзасідання студентської «Української громади», програмним завданням якої -було відродження української нації— організація українських гуртків, сту­дій, систематизація української наукової термінології, заснування при уні­верситеті українських кафедр. Багато з цих ідей М. Кравчук реалізував дещо пізніше, працюючи викладачем, професором, завідувачем кафедри у вищих навчальних та наукових закладах Києва.

У 1914 році М. Кравчук закінчує університет з відзнакою, його залиша­ють при університеті як професорського стипендіата для підготовки до нау­кової та викладацької роботи. Успішно склавши магістерські іспити (1917 р.), М. Кравчук, прочитавши 5 вересня свою першу, так звану пробну лекцію з предмету чистої математики — «Про функції, що справджують теорему до­давання», а 19 вересня — першу лекцію з курсу теорії множин, дістає звання приват-доцента. Відтоді вся наукова, педагогічна та громадська діяльність М. Кравчука пов'язана з Києвом. Він викладає математичні предмети у ново-створених (уперше в столиці України!) 1-й та 2-й українських гімназіях, Українському народному університеті. М. Кравчук — член Українського на­укового товариства у Києві, член фізико-математичного товариства при Ки­ївському університеті, співробітник створеної в 1918 р. Української академії наук, з початку 20-х рр. — член комісії математичної термінології при Інсти­туті наукової мови УАН, викладає різні курси математики у вищих навчаль­них закладах (університеті, електротехнічній школі, політехнічному, архітек­турному, ветеринарно-зоотехнічному, сільськогосподарському інститутах). Сторінка друга. «Викладач славен своїми учнями»

У важкі часи економічної розрухи й суспільно-політичного хаосу на межі 20-х років М. Кравчук з молодою дружиною Есфірою (одружились вони 1918 р.) виїздить на село. У 1920-1921 рр. він був викладачем і директором школи в селі Саварці (на Богуславщині). Новий викладач докорінно змінює старі методи навчання, викликає в учнів надзвичайну цікавість до математи­ки, спонукає до самостійної творчості, організовує драматичний та художній гуртки, дитячу самодіяльність.

Скільки радості було в селянської дітвори, коли новий директор улаш­тував подорож до Канева на могилу великого Кобзаря (хоч це була ніяка не поїздка, бо два дні пішки добиралися до Чернечої гори)!

Учні М. Кравчука, вступаючи до технікумів та вишів, вражали виклада­чів глибокими знаннями з математики. Якщо їх запитували, звідки в них така математична обізнаність, вони з гордістю відповідали: «Нашим учителем був Михайло Пилипович Кравчук».

У Саварській школі під дбайливою опікою талановитого педагога для простого сільського хлопця Архипа Люльки розпочався шлях до великих знань та відкриттів. Минуть роки, і Архип Михайлович Люлька (1908-1984 рр.) стане відомим українськимученим, генеральним конструктором авіаційних двигу­нів, творцем першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна. Бага­то років А. Люлька житиме й працюватиме в Москві. Як і рідна мова лиша­тиметься завжди в шанобі в його родині, так і добре ім'я свого вчителя він згадуватиме з незмінною повагою навіть у ті роки, коли в Україні воно буде викреслене з науки чорним сталінським пером. Коли Кравчука заарештували, то його відомий учень не забув про нього — матеріально допомагав, мораль­но підтримував... У московському помешканні А. Люльки висіло два портре­ти: Тараса Шевченка і Михайла Кравчука!

З листа-спомину дочки Архипа Люльки— Лариси Архипівни: «Ім'я Михайла Пилиповича Кравчука я знала з самого раннього дитинства... Без­сумнівно, що Михайло Пилипович був не лише великим Математиком, але і справжнім Учителем, володів божим даром -— виявляти таланти та розвивати їх. Я вважаю, так і батько вважав, що саме завдяки особливому ставленню М. Кравчука до здібних дітей ми маємо в нашій країні найкращі в світі літа­льні двигунові апарати».

Слід відзначити, що майбутньому будівничому космічних кораблів Сер­гієві Корольову (1907-1966) саме М. Кравчук став у пригоді — допоміг йому, тоді ще молодому одеському робітникові, подолати бюрократичні перешкоди й вступити до Київського політехнічного інституту, у якому згодом Сергій Корольов слухав лекції М. Кравчука. Мають слушність сучасні математики Ю. Рудавський і А. Прикарпатський: «І хто знає, чи зумів би стати Корольов першим конструктором космічних кораблів, якби не участь і наукова школа академіка Михайла Кравчука!» Тепер на території інституту поряд стоять два пам'ятники — викладачу і учню.

Глибокий слід волинянин залишив і в біографії ще одного провідного творця радянського «ядерного щита» — академіка Володимира Челомея.

Сторінка третя. «Стрімкий злет»

У 1924 році М. П. Кравчук повертається до Києва. Його подальша нау­кова доля набуває настільки стрімкого злету, що він навіки забезпечує собі гідне місце серед видатних математиків не тільки України, а й світу. Розроб­ка української математичної термінології і створення її словника у трьох то­мах, переклад українського популярного в той час підручника з геометрії, тео­рії квадратичних форм, матриць і визначників, алгебраїчних порівнянь і ана­літичних функцій, диференціальні й інтегральні рівняння, математична ста­тистика, різні "відділи аналізу, теорії чисел, геометрії— це далеко не повний перелік захоплень ученого. А ще — оригінальні праці «Простір, час, матерія», «Сучасний атомізм», «Математична наука на Україні», «Вплив Ейлера на да­льший розвиток математики», «Вступ до вищої математики», «Вибрані пи­тання з основ аналізу нескінченно малих». Кожна з них вирізняється широ­ким науковим світоглядом, аналізом проблем, дотичних до математики наук.

У тому ж році 32-річний М. Кравчук захищає докторську дисертацію. Водночас стає членом математичних товариств Франції, Німеччини, Італії. Учений спілкується із закордонними колегами, бере участь у конференціях математиків світу, щоразу презентуючи свої доповіді мовою країни перебу­вання.

У 1929-му— ще один, і який! — життєвий щабель молодого вченого: він стає наймолодшим дійсним членом академії наук УРСР. Красномовним тут є факт, що кандидатом до ВУАН його виснуло понад сто організацій. «Я пропоную громадським організаціям звернути особливу увагу на кандидату­ру доктора математики професора Михайла Кравчука, одного з найталановитіших моїх учнів, автора кілька десятків не раз відмічених та премійованих праць... Ще студентом він відзначався дослідами з обсягу алгебри, продов­живши важливі праці деяких німецьких математиків, що мають можливе за­стосування в геометрії, механіці та математичній фізиці», — писав у своїй рекомендації відомий учений і вчитель Кравчука Д. Граве.

Могутній інтелект українця йшов до фундаментальних розробок своїми, ще ніким не торованими шляхами. Ще не відаючи, що незабаром вони знадо­бляться для створення перших електронно-обчислювальних машин, подо­лання сили земного тяжіння, розвитку телебачення...

Сторінка четверта. «Постраждав, бо був ... українцем»

•У 1930-х роках тодішній режим під маркою боротьби з українським на­ціоналізмом розпочав боротьбу за абсолютну владу в республіці. Ще у 1929 році органи Державного політичного управління (ДПУ) заарештовують групу науковців, освітян, діячів церкви. Але мало було вчинити погром укра­їнської інтелігенції— треба було ще й до самого погрому залучити предста­вників цих самих інтелігентських кіл. Тому М. Кравчукові, щойно обраному академіку, пропонують роль «громадського обвинувача» на процесі, що роз­почався в березні 1930 року в Харкові. До честі йому буде сказано, що він, пославшись на хворобу, відмовляється від цієї «самоїдної» ролі. Цього йому тоталітарна влада не пробачила.

Тяжка година випробувань настала для М. Кравчука у 1937-му. «Акаде­мік Кравчук рекламує ворогів» — з такою назвою під час нової хвилі репре­сій вийшла 14 вересня 1937 року публікація в газеті «Комуніст». Звинуватили його в тому, що він розповів про досягнення математичних наук за кордоном. «До того ж Кравчук весь час підтримував дуже тісні зв'язки з цими ворогами народу; адже він разом з цими мерзенними фашистськими запроданцями є співавтором кількох книжок», — писали учений секретар К. Бреус та дирек­тор Інституту математики Академії наук УРСР, академік-орденоносець Д. Граве. Той самий, що ще не так давно рекомендував «звернути особливу увагу на кандидатуру доктора математики професора МихайлаКравчука, од­ного з найталановитіших моїх учнів». Кравчуку інкримінували на той час стандартний набір контрреволюційних стереотипів: націоналіст, шпигун і т. п. (якже, з 1925 року член Наукового товариства імені Т. Шевченка у Льво­ві, тобто в панській Польщі, листується з «польськими запроданцями» М. Зарицьким та М. Чайковським — до речі, обидва математики — уроджен­ці Тернопільщини. Першого з них пробував протягти в дійсні члени Академії наук, а другого переманив на Радянську Україну. Та ще й улаштував заступ­ником директора Інституту математики; і взагалі знає багато мов, з закордон­ними буржуазними вченими підтримує зв'язки...).

Доля математичного генія була вирішена. 21 лютого 1938 року академі­ка заарештували працівники НКВС. Для «ученого з обличчям Ісуса Христа», як говорили про нього багато його сучасників, почалося сходження на Гол­гофу.

23 вересня 1938 року виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР засудила М. Кравчука до 20 років позбавлення волі з обмеженням по­літичних прав на п'ять років. Вирок оскарженню не підлягав. Вченого після катувань звинуватили у зрадництві і шпигунстві. Остаточно зламали Кравчу­ка погрози: у разі відмови взяти на себе інкриміновані йому злочини за­арештують і знищать сім'ю.

Судове засідання тривало півгодини (!). В останньому слові М. Кравчук просив дати йому можливість закінчити розпочату працю з математики. Уче­ного відправляють довгою сухопутною трасою через 10 тисяч кілометрів до Владивостока і далі у трюмі суховантажного судна «Джурма» морем на ту Колиму, що у відомій «тогосвітній» пісні «названа чуднойпланетой» і «отку-давозврата уже нету», у лиховісні колимські золоті копальні.

Е. Й. Кравчук, дружина М. Кравчука, у листі від 25. 07. 1945 до наркома держбезпеки УРСР Савченка пише: «Останнього листа я отримала від нього [М. Кравчука] з Магадана 1942 року в евакуації. Відтоді я нічого про нього не знаю... Остання адреса Кравчука була: Магадан, Хабаровський край, 72-й І кілометр, Інвалідне містечко... Я благаю переглянути справу Кравчука і пере­дусім надіслати запит, чи живий Кравчук М. П. Живий він чи мертвий — правда повинна перемогти. З Магадана Кравчук писав мені, що там на за­сланні він здійснив математичне відкриття, над яким працював 20 років. Ру­копис та розрахунки він віддав Начальству. Можливо, там зберігся рукопис». 9 березня 1942 року М. Кравчука не стало... Очевидці стверджували, що вже мертвого його вранці тричі била металева палиця наглядача — щоб вставав до роботи.

Замовчи, не жартуй...

Чуєш, сурми гудуть,

Чуєш, марш похоронний лунає...

Та не було ні маршу похоронного, ні промов, ні почестей, яких він і за життя не мав... Тільки й того, що засвідчено в документі «компетентних» органів: «Зек Кравчук М. Ф., личноедело №238943, зарьіт на глубине1,5 метраго-ловой на запад от командировки 1250 метров на север» (з акта про поховання).

За низкою раніше безуспішних клопотань дружини М. Кравчука, Есфіри Йосипівни (1894-1957), у 1956 році був здійснений перегляд судової справи М. Кравчука, наслідком чого було рішення: «Приговор Военнойколлегии Верховного Суда СССР от 23 сентября 1938 года по делу Кравчука Михайла Филлиповичаотменить, а дело о немпрекратить за отсутствием со­става преступления». І лише 20 березня 1992 року Загальними зборами АН України М. П. Кравчук поновлений у складі дійснгх членів Академії наук України.

Формально реабілітоване в 1956 році ім'я М. Кравчука й далі фактично замовчувалось довгі роки. Лише перед 75-річчям від дня його народження почали з'являтися перші публікації про нього.

Сторінка п'ята. «Наукова спадщина Михайла Кравчука»

Виступаючи на Міжнародній науковій конференції Імені академіка ВУАН Михайла Кравчука «Значення праць Михайла Кравчука у науковому світі та його вплив на вищу школу України», яка відбулася в травні 2010 року у Національному технічному університеті «Київський політехнічний інсти­тут», академік І. Парасюк відзначив: «Неможливо переоцінити внесок, зроб­лений Михайлом Кравчуком у 20-30-ті роки у становлення української мате­матичної освіти й науки, у відродження Київського університету, зокрема фізико-математичного факультету. Зі спогадів колег та учнів Кравчука знаємо, що він поєднував у собі якості видатного науковця, педагога, громадянина-патріота України й чудової людини. Викладацька робота М. Кравчука не об­межувалася Університетом і КПІ. Він залишив добру пам'ять про себе, ви­кладаючи математику в КІНО, сільськогосподарському, харчовому інститутах».

Відомо, що багато уваги він приділяв роботі з талановитою молоддю. Ще в 1935 р. з його ініціативи були започатковані київські міські олімпіади. Професор Г. Дрінфельд, який у 30-ті роки був його студентом, відзначав, що в роботі М. Кравчук додержувався принципу, сформульованого ним словами: «Треба тримати руку на пульсі науки».

У справі відновлення пам'яті про М. Кравчука, вивчення та популяри­зації його наукової спадщини було дуже багато зроблено, починаючи з кінця 1980-х років. На жаль, у роки забуття на Батьківщині сталося так, що його наукові здобутки розвивалися і використовувалися переважно за кордоном. Ця обставина спонукала Філіпа Феінсілвера та ЄжиКочіка з університету Південного Іллінойсу створити сайт «ТheKrawhoukEncyclopedia”. Там наведено перелік близько 20 розділів теоре­тичної і прикладної математики, у яких знайшли застосування здобутки Кра­вчука. Упродовж останніх років з'явилися несподівані, на перший погляд, за­стосування наукових розробок Кравчука в  прикладній математиці таомп'ютерних науках. Географія відповідних досліджень дуже широка. Обмежимося лише кількома прикладами.

У 2003 році науковці електроінженерного факультету університету Ма­лайї (Куала-Лумпур, Малайзія) запропонували новий метод обробки та реко­нструкції зображень за допомогою моментів Кравчука. Проводячи експери­менти із відновлення образів об'єктів, учені підтвердили суттєві переваги ви­користання інваріантів моментів Кравчука як в умовах відсутності, так і при наявності шумів.

У 2009 році на Міжнародній спільній конференції з нейронних мереж (Атланта, Джорджія, США) група французьких, американських і німецьких учених прочитала доповідь, у якій йшлося про ефективність застосування зважених 3-х вимірних моментів Кравчука як засобу аналізу даних для розпі­знавання характеру пухлин.

У видавництві «Шпрінгер» вийшла книга «АdvancesinNeuralNetworcs» («Досягнення в теорії нейронних мереж», 2009). Один з її розділів під назвою «ІmageAnalysbyModifiedKrawthoukMoments» («Аналіз зображень за до помогою моментів Кравчука») написала група китайських науковців.

Лише у 2001 році в Україні дізналися, що Михайло Пилипович стояв бі­ля джерел першої у світі електронної обчислювальної машини... Про це по­відомив професор Іван Качановський, який у той час працював в Америці. . Під час відвідин музею історії США він побачив стенд, на якому було зобра­жено винахідника Джона Атанасова, а поруч — перекладену англійською працю Кравчука «Застосування способу моментів до розв'язання лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь».

Сторінка шоста. «Педагогічний талант науковця-математика»

Свою велику наукову творчість (понад 180 робіт) Михайло Кравчук майстерно поєднував з широкою громадсько-культурною працею, багато сил, енергії, таланту віддавав освіті рідного краю. Уже наприкінці 1910—1920-х років він складає ряд підручників, посібників, програм для середньої та ви­щої школи. До 1917 року на Наддніпрянській Україні не було шкіл з україн­ською мовою викладання. І коли вони з'явились, то М. Кравчук, глибокий знавець рідної мови, бере найактивнішу участь у створенні української нау­кової математичної мови, розробляє проекти української математичної тер­мінології, здійснює переклади українською мовою найкращих тогочасних пі­дручників з математики.

З методичного погляду неабияку цікавість становлять складені М. Кравчуком програми з курсу «Елементи вищої математики в пристосу­ванні до сільського господарства» та підручник «Математика для сільського­сподарських профшкіл».

Такі праці Кравчука, як «Вступ до вищої математики» (1932 р.), «Еле­менти теорії детермінантів» (1933 р.), «Вибрані питання з основ аналізу нескінченно малих» (1933 р.) та інші, відіграли велику роль і як пропедевтичні курси з вищої математики. М. Кравчук вважав, що «математичну освіту на­ших технічно-інженерних та педагогічних кадрів треба вивести з сутичок на­ївної геометричної інтуїції, характерних для розвитку математики XVIII століття».

Тепер, коли в курс математики середньої школи введено вивчення еле­ментів вищої математики, думки М. Кравчука про методи ознайомлення уч­нів із основними поняттями вищої математики звучать особливо актуально. Він пропонував широко використовувати наближені обчислення як висхідну основу при опануванні деяких нових теоретичних понять (ірраціональні числа, логарифми, границі), частіше і сміливіше подавати учням наочно-графічні ілюстрації, наводити конкретні приклади та задачі, робити цікаві екскурси в історію того чи іншого математичного поняття тощо. Щоразу підкреслюючи важливість наступності при вивченні математики в середній і вищій школах, наголошуючи, що «треба давати належні настанови в молодому віці, щоб пі­зніше не переучувати студентів, не переборювати в них шкідливих звичок».

Своїми працями та безпосередньою викладацькою роботою М. Кравчук відіграв значну роль у підвищенні науково-методичного рівня викладання математики в вузах. Окрім того, з 1936 року він співпрацює з Українським науково-дослідним інститутом педагогіки. Часто виступає з ле­кціями перед учнями та вчителями, в пресі. М. Кравчук був організатором першої математичної олімпіади учнів м. Києва (1935 р.).

Його лекції відзначались багатством і глибиною змісту, чіткістю і ясніс­тю, особливою красою та витонченістю викладу, водночас великим умінням викласти просто найскладніші математичні положення. Часто свої оригіналь­ні наукові результати він одержував безпосередньо на дошці, і студенти були першими свідками творення та відкриття нового в математиці. На його лекці­ях ніколи не було вільного місця, слухати їх приходили філософи, історики, біологи, хіміки, філологи, робітники...

Маючи непересічний педагогічний талант, володіючи блискучим хис­том пропагандиста наукових ідей, М. Кравчук організовує навколо себе гру­пу молодих учених, день у день запалює їх своїм творчим ентузіазмом. Уміло керує їхньою науковою працею. Усіх, хто спілкувався з ним на конгресах, з'їздах, конференціях, семінарах, бесідах на наукові теми, завжди вражала широчінь його знань, висока культура, глибинне розуміння ідей, що рухають ту чи іншу галузь математики, особливе вміння оцінити місце та значення нового наукового результату, поставити важливу перспективну задачу тощо.

Як справжній син свого народу, академік М. П. Кравчук зажди розгля­дав власну різносторонню наукову діяльність як справу патріотичну, справу громадянську. Його ім'я з повним правом стоїть у ряді найвидатніших світо­вих математиків XX століття.

Сторінка сьома. «Відроджена пам'ять»

Формально реабілітоване в 1956 р. ім'я М. Кравчука і далі фактично за­мовчувалось довгі роки. Лише перед 75-річчям від дня його народження по­чали з'являтися публікації про нього (книжка М. Сороки «Поет німого чис­ла», нариси М. Чайковського, Б. Білого, Н. Вірченко, В. Добровольського та ін.), пізніше— біографічні повісті М. Сороки «Михайло Кравчук» (1985), «Колимська теорема Кравчука» (1991) та ін.

Невдовзі після проголошення незалежності України в 1992 році відзна­чалося 100-річчя від дня народження М. П. Кравчука. Його ім'я було занесе­не ЮНЕСКО в Міжнародний календар визначних наукових діячів. Того ж року відбулись і перші міжнародні наукові конференції, присвячені пам'яті академіка М. Кравчука, — в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», в Інституті математики АН України; за­вершилися ці наукові форуми в Луцькому педінституті (тепер Волинський національний університет імені Лесі Українки) та в с. Човниця. У НТУУ «КПІ» відбулося вже дев'ять таких конференцій, на які приїжджали вчені з усіх областей України, багатьох міст Білорусії, Литви, Росії, Австралії, США, Німеччини, Польщі, Китаю, Японії тощо. Щоразу конференції викликають значний інтерес у наукової громадськості України та зарубіжжя. Основна їх­ня мета— узагальнювати, стимулювати наукові пошуки математиків, зара­зом віддаючи належну шану талановитому математикові й патріоту України, який так багато зробив для розбудови математичної науки на своїй Батьків­щині.

Щоб увічнити ім'я М. Кравчука, Комісія з питань найменувань і пере­йменувань вулиць в м. Києві ухвалила подання про присвоєння одній з київ­ських вулиць імені академіка М, Кравчука. А 20 травня 2003 року відбулося відкриття пам'ятника видатному вченому-математикові на території НТУУ «КПІ» (м. Київ). «Моя любов — Україна і математика», — викарбовано на постаменті пам'ятника.

У 1987 р. в с. Човниця — на батьківщині вченого — відбулося відкриття погруддя та кімнати-музею (у школі) академіка М. Кравчука. Завдячуючи са­мовідданій роботі та великим зусиллям засновника музею — С. Лукашука та його родини, постав перший, хоч і скромний, музей цього славного сина України, який поступово поповнюється все новими матеріалами.

На Х'й конференції, за допомогою НТШ з Америки, було презентовано книгу «Розвиток математичних ідей Михайла Кравчука» — збірник наукових праць відомих сучасних учених із США, Великобританії, Франції, Німеччи­ни, Нідерландів, Австрії, Португалії, Індії, України, Білорусі, Росії та інших країн світу, відібраних з кількох сотень досліджень, які присвячені подаль­шому розвиткові та застосуванню фундаментальних ідей академіка Кравчука в різноманітних галузях фізико-математичних і суміжних наук.

Створено документальний фільм «Голгофа академіка Кравчука» (автор сценарію — Микола Сорока, режисер — Олександр Рябокрис, науковий кон­сультант— проф. Ніна Вірченко). Він теж є своєрідним пам'ятником видат­ному українському вченому.

Видано 3 книги наукових праць вченого, написано сотні статей науко­вого та науково-популярного характеру про М. Кравчука, а в Національному технічному університеті України «КПІ» відкрито аудиторію імені М. Крав­чука, засновані стипендії М. Кравчука для найкращих студентів. У Луцьку встановлено меморіальну дошку Михайлові Кравчуку на приміщенні колиш­ньої гімназії, де навчався майбутній учений. 2002 року ім'я М. Кравчука вне­сено ЮНЕСКО до переліку найвидатніших людей світу. 2009 року в Києві, на Харківському житловому масиві, одну з вулиць було названо на честь Ми­хайла Кравчука. Ім'я математика має Луцька гімназія №21.

11 січня 2012 року Верховна Рада України постановила відзначати на державному рівні 120-річчя з дня народження Михайла Кравчука.

                                            ПІСЛЯМОВА

Наша професія захоплююча, творча для людини яка її обрала, вона є джерелом постійного зростання і вдосконалення це велика праця душі. Бути сучасним викладачем можливо тільки постійно вдосконалюючи свою майстерність обираючи нестандартні підходи до проблем, створюючи таку атмосферу на уроці, щоб учні прийшли до висновку: навчатися дуже цікаво!

Сучасна епоха – це епоха змін, інновацій, глобалізації. Вона диктує свої умови життя пропагує свої цінності, висовує нові вимоги до людини. Щоб іти в ногу з часом і постійно задовольняти запити високоерудованих учнів, сучасний викладач не може залишатися на старих позиціях і зупинятися на досягнутому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Галай Г. І., Гриневич Г. Д. Михайло Пилипович Кравчук //Учням

про видатних математиків. — К. : Рад. школа, 1976.

2.Вірченко Н. О. Корифей української математики // Аксіоми для на­щадків. Українські імена у світовій науці / уклад О. Романчук. — Львів : Меморіал, 1992.

3.Вірченко Н. Михайло Кравчук — титан математики.

4.Возняк Г. Математики — дійсні члени Наукового товариства імені Т. Шевченка. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2006.

5.Мельник В. Простір і час академіка Михайла Кравчука // Урядовий кур'єр. — 29 вересня 2011 р. — № 179.

6.Пугач О. Гордість української математики // Українознавство. — №2. — 2010. —С. 30-33.

7.Скотникова О., Фетисова О. Михайло Кравчук — відомий на весь світ і невідомий в Україні

8.Чистух В. Михайло Кравчук — гордість української математики // Математика. —№24. — К. : Шкільний світ, 2012.

9.Велика радянська енциклопедія / т. 31. М. : Державне наукове видав­ництво «Велика радянська енциклопедія», 1955. — С. 346-348.

10.Галай І., Гриневич Г. Учням про видатних математиків. — К. : Рад. школа, 1976. — С. 105-108.

11.Гречишко Н. Пам'яті М. В. Остроградського присвячується. // Мате­матика. — №4. — С. 1-5. — К. : Шкільний світ, 2006.

12.Конфорович А., Сорока М. До первокореня істини. // Аксіоми для нащадків // упорядник О. Романчик.— Львів: Меморіал, 1992.— С. 73-89

13.Пам'яті М. В. Остроградського : на допомогу вчителю // Математи­ка. —     1-32. — С. 1-5. — К. : Шкільний світ, 2001