Виховна година

Тема:        «ЖИТТЯ ЛЮДИНИ – НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ»

Мета: формувати усвідомлене розуміння учнями понят­тя «життя», його унікальності, цінності, значу­щості для кожної особистості; визначити своє місце в ньому; спонукати їх до роздумів над важливими життєвими проблемами; ставлення до власного життя та життя інших лю­дей, як до найвищої цінності; сприяти вихованню в них людяності, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі; розвивати допитливість, інтерес до навколишнього життя, майбутньої професії, прагнення з’ясовувати, доводити, міркувати; розвивати вміння, формувати ціннісні судження про гармонійне життя; виховувати наполегливість у досягненні поставленої мети.

Обладнання: добірка віршів на тему виховної години; вислови видатних людей про життя; шаблон квітки, таблиця.

Епіграф:

Найдорожче в людині — це життя. Воно дається один раз, і прожити його потрібно так, щоб не було нестерпно боляче за безціль­но прожиті роки, щоб не палила ганьба, за підленьке і дріб'язкове минуле...

                                                                                     М. Островський.

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Вступне слово класного керівника:

Життя, як мить, єдина мить,

Махне крилом — і пролетить...

Але в цю мить, коротку мить,

Було і сонце, і блакить.

Я, поки серцем не зачах,

Вкарбую їх в своїх очах.

Бо нам дана мить для життя,

А вічність? — То для забуття.

Найцінніше, що є у людини, — це її життя. Во­но дається їй тільки раз і кожній — своє. Довге чи коротке, неповторне і звичне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожи­ти двічі.

Таємниця життя... Вона хвилювала людей завж­ди з того часу, як вони усвідомили себе живими істотами. Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони? Хто керує людським життям? Чи можна зробити його кращим і щасливішим? Чи має людина право піти з життя або позбавити іншу людину? Ці й багато інших подібних питань у всі часи привертали увагу не тільки філософів, а й письменників, художників, учених і навіть пе­ресічних людей — кожного, хто хоч раз замислю­вався над таємницею свого життя.

Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав йо­го, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг і знову відіслав мудреця. Пройшло ще 20 років, і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який вміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертельному одрі і у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть одну цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку: людина народжується, старіє і помирає.

Тож для чого людина приходить у цей світ? Щоб помучитись, постраждати і безслідно піти у забуття? Який смисл у цьому всьому? В чому сенс життя?

Відповідь на ці, та багато інших запитань про цінність життя шукали люди у всі віки, у всі часи.

З античних часів людство користується прави­лом, сформульованим давньогрецьким філософом Протагером: «Людина є мірилом усіх речей, а цінність людського життя є найвищою суспільною цінністю».

Проблемні запитання для учнів:

—У чому сенс життя?

—Що зробити для того, щоб життя було прек­расним?

Учень 1:

Людина — найсильніша істота на Землі. Людиною у пов­ному розумінні слова треба стати, тобто досягти певного рівня фізичного та інтелектуального, мо­рального і соціального стану, оволодіти певним ви­дом діяльності, іншими словами, — ствердити себе як суб’єкта суспільного розвитку, господаря влас­ної долі.

Людина є частиною народу, держави, суспільства в цілому. І вона має свої права й обов’язки.

Основним правом людини є право на життя. Це одне з найважливіших і найвагоміших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і свобод. Це право, яке не може оновлюватися чи відбиратися. Тому захист прав на життя належить до найцінніших пріоритетів людської цивілізації.

Зазначу правові засади піклування держави про охорону життя, здоров’я громадян, що передбачені Конституцією України, де визначено, що найви­щою соціальною цінністю є людина, її життя і здо­ров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека. У статті 27 Основного Закону України зазначено: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань».

Кожен повинен керуватися положенням цих до­кументів, адже їх порушення, як свідчить історія, приводить до тяжких невиправданих наслідків.

Учень  2:

Минуле століття принесло на землі України трагедію — Другу світову війну, яка для на­шого народу назавжди стала Великою Вітчизня­ною. Не згасає пам’ять про тих, хто, не вагаючись, віддав своє життя в ім’я свободи і незалежності. Найвищим виявом гуманізму є жертовність в ім’я інших людей. Не можна не згадати наших земляків, які загинули на фронтах Другої світової війни, пішли з життя молодими. Вони були роман­тиками, закоханими у рідну землю, у життя. Вони мріяли про майбутнє, молодість кликала їх у незвідане. Але прийшла біда — із почуттям відповідальності за долю держави, відчуття осо­бистої причетності до долі народу вони ступили у безсмертя.

Учень  3:

Відзначаючи велику любов і повагу до інших людей, героїзм і самопожертву в ім’я держави та її народу, не можна обійти увагою гіркі сторінки су­часної історії України, пов’язані з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Ми пам’ятаємо іме­на перших пожежників, які закрили своїми тілами понівечений вибухом реактор, врятувавши світ від загибелі. Пізніше тисячі людей із різних куточків Землі взяли участь у ліквідації наслідків аварії: во­ни не думали про себе, не вагалися, хоча у них був вибір — рятувати себе чи рятувати інших. Вони обрали порятунок планети, адже розуміли: пере­могти стихію — значить врятувати життя на Землі; ціною власного життя подарували нам радість сь­огодення.

Класний керівник:

Юність — це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття — відкри­ваєте самих себе. А відкриття самого себе — найпрекрасніше, що може відчувати людина. У цих пошуках — глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб вияви­ти і розкрити їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і змогти оцінити. А це дасть можливість будувати, творити своє «Я».

Вдумаймося у слова славетного Леонардо да Вінчі, який повчав, що життя є великий дар, і хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя, треба знати і розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити, своє майбутнє. Та все ж, кож­ному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підси­лити в собі, а що відкинути, чи хоча б, пом’якши

Так! Треба жити кожним днем,

Не відкладаючи на потім...

Що має бути — не обминем

В своїх стараннях і турботі.

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо «потім» може й не настати...

В. Крищенко.

Класний керівник:

Життя — це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто по­садити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

Ось послухайте притчу.

Прийшов молодий парубок до мудрого діда та й запитав:

—      Як мені життя прожити, щоб потім не кая­тися?

Відповів йому мудрий:

—      Якщо хочеш довго жити, посади сад, якщо хочеш, щоб тебе люди прославили, викопай кри­ницю, якщо хочеш безсмертним бути, учи добру дітей. (Перегляд відеоролику «Притча про цінність життя»)

І, врешті-решт, життя — смугасте. За темною смугою невезінь, неприємностей, печалей обов’язково повинна бути світла смуга радості. І якби не було в житті дощової погоди, ми б просто не вміли цінувати сонячних днів. Тетяна Печончик написала прекрасну поезію:

Не плач, коли життя жорстоке

Тобі стежину шле лиху,

Ще знайдеш щастя синьооке

На вкритім тернами шляху.

І не сумуй, коли яскраве

Для тебе сонце вмить зайде,

Ще прийде час — і зірка слави

Смарагдом в душу упаде.

Життя — це поле щастя й муки,

Тому до труднощів звикай,

Та головне — безсило руки

Ніколи ти не опускай

Ви повинні пам’ятати, що істинне призначення людини — жити, а не існувати. (Джек Лондон).

Повноцінне життя. Яке воно? Насичене, бурх­ливе, невгамовне.

Пройти повністю свій «життєвий цикл», здійснити задумане в юності, передати естафету життя іншим, знаючи при цьому, що прожив його не даремно й зробив щось справжнє, що успадку­ють люди й згадають тебе. Звичайно, добре, коли людина живе довше, але, як вважав Леонардо да Вінчі, будь-яке гарно прожите життя, — є довге життя. Людина визнає, що цінує життя саме тому, що воно безкінечне.

Пошук змісту життя — проблема складна! Нерідко вона пов'язана з певними невдачами, роз­чаруваннями в собі і в людях. Але ми повинні керуватися життєвими цінностями. В анкеті зазначе­ний перелік цінностей, біля яких ви повинні пос­тавити цифру за рівнем значимості для вас. Нап­риклад: здоров'я, життєва мудрість, цікава робота, матеріально забезпечене життя, сімейне життя, щастя..(Перегляд відеоролику «Життя прекрасне»)

Бесіда з учнями:

—Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?

—Що складніше і важливіше — будувати жит­тя чи пристосовуватись до нього?

— Чи хочеш стати видатною людиною у своїй професійній діяльності?

—Для чого людина живе на Землі?

«Квітка щастя»

Що потрібно для щасливого життя?

Кожному учень дається по одній пелюстці квітки. Діти повинні написати свою думку, тільки одну. Потім збирається квітка. Усі разом обговорюють, що вийшло. Учитель підводить учнів до думки про необхідність знань, здорового способу життя (щастя, здоров’я розум, терпіння, професія, самовдосконалення, доброзичливість, впевненість наполегливість, цікавість, справедливість, принциповість, цілеспрямованість, дбайливість, товариськість, щирість, рішучість, захопленість).

Висновки: Жити щасливо – мати повагу людей, здоров’я, любов, друзів.

Учень зачитує заздалегідь підготовлені висловлювання про сенс життя, пояснює зміст.
«Килим ідей»
Кожному пропонують роздаткові кольорові аркуші, на яких діти записуватимуть думки: червоний – «ніколи не буду», зелений – «обов’язково буду».

Життя – найвища цінність, тому я
Ніколи не буду	Обов’язково буду

         Згодом аркуші наклеюють на ватман із таблицею, утворюючи «килим ідей».

Класний керівник:

Життя — це шанс кожного. Доля при­хильна до тих, хто здатний триматися на плаву, навіть потрапляючи у вир.

Мати Тереза, лауреат Нобелівської премії, гро­мадянка світу в найвищому розумінні цього слова, залишила тим,  хто вступає  на життєвий  шлях, духовний заповіт, у якому сказано (перегляд відеоролику):

Життя — це шанс. Скористайся ним.  

Життя — це краса. Милуйся нею...

Життя — це мрія. Здійсни її.

Життя — це виклик. Прийми його.

Життя — це обов’язок. Виконай його.

Життя — це цінність. Цінуй його.

Життя — це любов. Насолоджуйся нею.

Життя — це тайна. Пізнай її.

Життя — це удача. Шукай цю мить.

Життя таке чудове. Не марнуй його.

Це твоє життя. Борони його.

«Захист ідеї»

         Робота проводиться в парах. Роздаються картки із висловлюваннями про значення, мету життя. 2-3 хвилини йде обговорення, потім учні зачитують висловлювання, пояснюють, як їх розуміють.

Завдання:
1. Світ належить оптимістам, песимісти — тільки глядачі. (Ф. Гізо)

2. Жити — це не означає дихати, це означає — діяти. (Ж.-Ж. Руссо)

3. Наше життя — це те, що ми думаємо про нього. (Марк Аврелій)

4. Ключ до життя — служіння людям. (Д. Джексон)

5. Найвища із книг — книга життя, яку не можна ні закрити, ні знову відкрити за своїм бажанням. (А. Ламартін)

 6. Жити — означає не тільки задовольняти матеріальні запити організму, головне — розуміти свою людську необхідність. (Жуль Верн)

Класний керівник:

Праця — на користь інших людей, країни.
Боротьба — повинна мати гуманну мету.
Любов — не повинна бути егоїстичною.
Дружба — повинна бути чесною.

         Людина повинна зрозуміти свою життєву мету, намітити шляхи її досягнення і йти до неї, поважаючи оточуючих, не залишаючи за собою руїни, тобто «за будь-яку ціну». Якщо є час, можна торкнутися проблеми: екологія, терор, війна.

Пошук сенсу життя, свого місця в ньому — дуже складна робота. Давайте і пробуємо виробити правила, яких ми будемо дотримуватись у житті. Адже потрібно завжди починати влаштовувати світ із себе: з життя в групі, у родині, спілкуванні з друзями, родичами, викладачами. (Перегляд відеоролику «Ніколи не здавайся»).

У процесі обговорення виробляються загальні правила

1. Адекватно сприймати дійсність.
2. Приймати себе і навколишніх такими, як вони є. Поважати усіх.
3. В усіх і всьому шукати лише гарне.
4. Вірно дружити, вибирати гідних друзів.
5. Розвивати почуття «добра» і «зла».
6. Думати не тільки про себе, але й про те, як іншим поруч з тобою.
7. Вести здоровий спосіб життя.
8. Турбуватися про навколишній світ (природу).
9. Нести відповідальність за всіх і все.
Підбиття підсумків. Рефлексія.
— Що з почутого сьогодні вам запам’яталось?
— Що ви взяли для себе із сьогоднішньої виховної години?
— Що сподобалось, що ні?

Класний керівник:       

Життя неповторне й у кожного своє. Людина від природи має певні, притаманні тільки їй обдарування, вона наділена розумом, то­му здатна творити свою долю, але для цього потрібно працювати над собою, формувати харак­тер, волю, набувати хороші звички, різноманітні вміння і навички, вдосконалювати дух і тіло, мати активну життєву позицію.

Життя є дар Божий. Ми повинні бе­регти цей дар, як святиню.

 Нашу розмову мені хочеться завершити словами відомого українського поета Василя Симоненка:
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої одні.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж, не проспи.
Більше тебе не буде
Завтра на цій землі,
Інші ходитимуть люди –
Добрі, ласкаві і злі.

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої одні